(UA) Михайло Бакалюк народився та виріс на Донеччині, в містечку Миколаївці Слов’янського району. Після електротехнічного коледжу займався сімейним бізнесом – невеличким продуктовим магазином. Із дитинства живучи в російськомовному середовищі, він намагався зрозуміти: чому його тата, який дитиною приїхав на Донеччину з Вінниччини, весь час називають бандерівцем? І чому турки-месхетинці, грузини, роми, болгари спокійно спілкуються рідною мовою, а українська з вуст українців викликає відверте дратування?

(UA) Повномасштабне вторгнення плавець з Миколаївки Андрій Трусов зустрів на зборах у Кам’янському на Дніпропетровщині. Ці збори тривають для нього третій рік поспіль – Андрій вже не повернувся додому. Щоб ретельно підготуватися до Паралімпіади-2024, йому довелося облаштуватися на базі в Кам’янському. Нині в активі 24-річного спортсмена – 11 олімпійських медалей: шість з Токіо та п’ять із Парижа.

(UA) «Якось ми грали з другом у футбол, і він мене спитав, чи знаю я, що таке воркаут. Він показав кілька відео, мене це зацікавило, і ми почали разом займатися та вивчати різні елементи на турніку», – так краматорець Олег Марченко розповідає про початок свого захоплення вуличним спортом в середніх класах школи. Нині чемпіон України зі стрітліфтингу та віце-чемпіон в категорії воркаут-батлів працює тренером у Workout Academy в Дніпрі та просуває здоровий спосіб життя серед юнаків.

(UA) У вересні шість вихованців Данила Проломова посіли друге місце на чемпіонаті Донецької області з кікбоксингу, який проходив у Хмельницькому. Наприкінці місяця планують взяти участь у Кубку Києва. Данило – чемпіон України та Європи з кікбоксингу, студент академії фізичної культури, тренер Донецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи. А ще він представник того покоління, яке зростало під час війни. Тому вважає, що має докластися до допомоги юним переселенцям із Донеччини, яких війна позбавляє дитинства.

(UA) Період вболівання за українських паралімпійців водночас стає часом для дискусій на дуже актуальну для нашої країни тему. Адже війна – це завжди збільшення людей з інвалідністю, зокрема й молодих та активних людей. І наш беззаперечний обов’язок – забезпечити їм гідні варіанти продовження повноцінного життя у суспільстві. Звісно, йдеться не лише про спорт високих досягнень, а про глибинне переформатування суспільного договору щодо ролі людей з інвалідністю в соціумі. І олімпійський вогонь у цьому плані є таким, що підсвічує цю велику проблему.

(UA) Іноді журналістська доля дарує дива – як відплату за безліч важких спогадів, гігабайти порожніх балачок та прокльони тих, хто залишився тобою незадоволеним. Серед усього цього тобі несподівано дається щастя у вигляді можливості спостерігати за життям унікальних людей. Яким, здавалося б, випало пережити надважке, але вдалося віднайти сили зробити це так, що тим, хто спостерігає, залишається тільки плакати від гордості та щастя.

(UA) Його шлях із захопленої росіянами Кремінної на Волинь був непростий. Довелося кілька місяців жити в окупації, ховатися від обстрілів у підвалі, а залишивши напівзруйнований будинок – долати кілька кордонів. Проте випробування не зупинили багаторазового чемпіона України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату Кирила Іванова. Наразі він наполегливо тренується у складі збірної Волинської області, освоює нові види спорту та пише наукову роботу про фізичне виховання дітей з особливими потребами.

(UA) Попри наближеність до фронту останні роки на Донеччині активно розвивалися різні види спорту, будувалися бази для тренування майбутніх олімпійців, проводилися змагання, у тому числі міжнародного рівня. Але лише за перший рік великої війни було зруйновано або пошкоджено 64 об’єкти спортивної інфраструктури області – дитячо-юнацькі спортивні школи, стадіони, басейни та льодові арени. Повністю знищений бахмутський спорткомплекс «Металург», який був тренувальною базою паралімпійської збірної України, майже нічого не залишилося від нового велотреку, побудованого у Лимані 2021 року…