Як активісти з Донеччини перетворили туристичний маршрут на віртуальну подорож, де можна поспілкуватися з земляками, згадати події, поділитися спогадами і навіть рецептами – в цьому інтерактивному матеріалі. Нумо мандрувати разом!
ВІД ТУРИСТИЧНОГО МАРШРУТУ ДО ЦИФРОВОГО ДОМУ
Проєкт «Шлях, позначений сіллю» виник задовго до повномасштабного вторгнення. Після 2022 року він змінив форму, але не змінив своєї головної мети – показувати та зберігати Схід України через його людей, історію, культуру й природну спадщину.
Авторка «Шляху, позначеного сіллю» та керівниця проєкту Яна Синиця понад 25 років працює у сфері туризму та створює туристичні продукти на Донеччині. 2014 року вона через російську агресію була змушена виїхати з Донецька, а 2022-го – з Кривої Луки, що неподалік Лиману.
– Як і було від початку, над проєктом працювали ми втрьох – я, Михайло Кулішов, історик, фотограф, дослідник промислової історії Сходу України, і пані Оксана Дрогомирецька – краєзнавиця, письменниця, членкиня НСЖУ та НСКУ, – каже пані Яна, яка також є головою ГО «Крила». – Цього разу нам ще допомагала зі спогадами – проводила інтерв’ю і комунікувала з респондентами краєзнавиця з Бахумта Світлана Кравченко.
Цифрову платформу МеморіДім запустили 28 серпня 2026 року як простір для збереження пам’яті про міста та села Донеччини та Луганщини, значна частина яких сьогодні окупована, зруйнована або недоступна для відвідування.
Свого часу проєкт об’єднав 12 населених пунктів, пов’язаних із соляною спадщиною Сходу України, а також десятки активістів. Команда досліджувала території, створювала маршрути, навчала гідів і працювала з громадами.
– Після повномасштабного вторгнення значна частина цих територій опинилася під окупацією або була зруйнована. Подорожувати ними сьогодні неможливо. Тому ми були змушені перенести частину своєї роботи в цифровий простір, – каже пані Яна. – Колись я допомагала людям відкривати цей край, мандруючи його дорогами. Тепер я допомагаю зберегти дорогу до нього в нашій спільній пам’яті.
ПАМ’ЯТЬ + ДІМ. І ДЕСЬ ПОСЕРЕДИНІ — РІД…
Чому «МеморіДім»? По-перше, бо це про «меморі» – пам’ять, яку хочеться берегти. І про «дім», який зараз відчувається гостро, бо втрачений. А ще посередині можна побачити – рід. Бо це не просто якийсь дім, територія чи події. Це наше, родове, рідне.
На платформі можна спробувати різні способи пізнати та згадати наші Донеччину і Луганщину: історичні матеріали, джерела, аудіоекскурсії та особисті спогади.
У Кімнатах можна познайомитися з історіями населених пунктів та людей, які з ними пов’язані. Кожна кімната – окрема історія міста чи села.
«Відчиніть двері й познайомтеся з місцями, які продовжують жити в пам’яті мешканців Донеччини й Луганщини», – запрошують автори.
Лисичанськ. «До 2014 року гості приїздили до Лисичанська за індустріальною історією, незвичним рельєфом і краєвидами Сіверського Дінця. Тут можна було побачити, як поруч існують геологічні відслонення, шахти, терикони та європейська промислова архітектура».
Беззаперечно цікавою була бельгійська спадщина.
«У районі колишнього содового заводу зберігалися житлові будинки, гімназія, заводська лікарня, адміністративні споруди та Миколаївська церква. Вони нагадували про участь бельгійських інженерів і капіталу в розвитку міста наприкінці XIX – на початку XX століття»…
Можна заглянути, наприклад, до відомого всьому сходу України Олександро-Калинового, згадати «Смолянський куліш» і велопрогулянку на 11-місному велосипеді «Узвар» та прослухати аудіогід Екскурсія парком Клебан-Бик і селом Олександро-Калинове.
Всього на платформі доступні 14 аудіоекскурсій локаціями «Шляху, позначеного сіллю» – печерами, шахтами, природними та історичними місцями.
Також є окремі кімнати Бахмута і Соледара, Слов’янська, Званівки і Райгородка, Кривої Луки, Торського та Маяків.
РЕЧІ, РЕЦЕПТИ, ДОСЛІДЖЕННЯ
У віртуальному будинку пам’яті є «Комора», де зберігаються історії речей та особистих колекцій, через які можна побачити ідентичність і культурні традиції Сходу. Наприклад, Колекція цегли, черепиці та керамічних виробів Григорія Соколовського.
Бахмутський історик формував колекцію 10 років (2012-2022) і супроводжував це вивченням архівних документів та опрацюванням наявної джерельної бази. Для самого колекціонера збір таких предметів став і захопленням, і можливістю вивчати свій регіон через окремо взятий напрям діяльності цілого ряду осіб у минулому. Здобуту інформацію та отримані відомості в процесі збору колекції Григорій Соколовський опрацював, систематизував і оформив у вигляді книги, що вийшла з друку 2021 року.
Кухня присвячена смакам та кулінарним традиціям регіону. Якщо ви забули (або не знали) рецепт варення з соснових шишок, його для вас записали мешканці Ярової. Згадайте цей смак і вайб Святогірського базарчика біля озера Банне!
У Бібліотеці зібрані книги, матеріали й публікації, що допомагають краще зрозуміти історію краю та людей, які її творили… Хочете дізнатися, що таке солонець – рослина, яка зображена на логотипі МеморіДому? Тоді запишіться до віртуальної бібліотеки, щоб не тільки почитати, а й побачити на унікальних світлинах ці рослини, які ростуть виключно на підсолених ґрунтах, чим вказують напрям руху у пошуках солоних джерел.
А також є віртуальні панорами та інші напрацювання проєкту попередніх років. Ніколи не були в соляних шахтах Соледара? Чи, навпаки, дуже за ними скучили? Ось вам віртуальний тур – не проґавте!
СІЛЬ ЗЕМЛІ НАШОЇ
Найщемнішим розділом МеморіДому є спогади. Про все: від запаху бабусиного саду до спільних подій. Від сімейних історій до біографії видатних земляків.
Якщо потрясти чарівну Сільничку, можна відкривати випадкові історії, перетворюючи їх на своєрідний інтерактивний музей спогадів. Вони можуть нагадати про щось, надихнути написати про це, щоб зафіксувати не тільки факти, а й емоції. Бо головне: кожен охочий зможе додати власну історію.
Бахмутяни, а пам’ятаєте звук нашого годинника в центрі міста? Про це написала у своїх спогадах Наталя Ткаченко.
Хочете згадати аромати, які збивають з ніг на горі Карачун? Тоді трясіть сільничку, там Оксана Дашивець розповідає про ковилу та крокуси.
Не знаєте, хто придумав назву “Соледар” для міста, яке раніше звалося Карлолібкнехтовськ? Читайте спогад Вікторії Ошовської про Сергія Лотохова.
Завітайте в гостинний МеморіДім, бо це точно не про сухий архів про захоплені регіони. Це дослідження локальної спадщини, спосіб зберегти зв’язок людей із місцями, які сьогодні можуть бути фізично недоступними.
– Для людей, які були змушені залишити Донеччину та Луганщину, це можливість знову побачити знайомі місця, почути історії та зберегти власні спогади. Для тих, хто ніколи не був на Сході, – можливість познайомитися з регіоном через його локальну історію, культуру та людей, – впевнена пані Яна.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
