5 червня 1947 року державний секретар США й один з найбільш славетних генералів Другої світової Джордж Маршалл виступив перед студентами Гарварду з історичною промовою, що започаткувала програму післявоєнної допомоги Європі — European Recovery Program, відому нині під назвою план Маршалла. Ця амбітна програма, яка діяла з 1948 по 1952 роки, стала визначною для відновлення зруйнованого континенту. Вона не тільки забезпечила кошти на відбудову інфраструктури, а й задала вектор інтеграції, що врешті-решт привів до створення Європейського Союзу

У довоєнному Лондоні на площі 305 квадратних кілометрів проживало 4 мільйони людей. Щоб зрозуміти, що це означає, уявіть, що Київ зменшився втричі, а кількість мешканців у ньому збільшилася на мільйон. При цьому житло в Лондоні було переважно малоповерховим, у місті практично не було відкритих просторів. Тема розселення надмірно щільної столиці звучала у британському парламенті початку XX століття. Але для організації нових поселень була потрібна політична воля та якийсь революційний фактор, яким і стала Друга світова війна.

У Польщі побутує приказка: «Хай щастя пливе, як Вісла до Гданська». Разом із Сопотом та Гдинею Гданськ, розташований на Віслі – головній водній артерії країни, становить єдину агломерацію, яку нерідко називають Тримістом. Хоча більшість мешканців Гданська розмовляли німецькою, внаслідок програшу Німеччини у Першій світовій війні Гданськ отримав державну автономію зі статусом вільного міста – від «материкової Німеччини» його відділяли польські території. Але німці продовжували називати Гданьск Данцигом та вважати своїм. Через це, власне, формально й розпочалася світова війна, яка стала для міста часом важких випробувань та докорінних змін.

За підтримку Гітлера на виборах до Рейхстагу німці сплатили високу ціну. Не оминула доля переможених й Франкфурт-на-Майні, який був атакований союзниками майже з перших днів війни й, за підсумками Другої світової, позбувся центральної частини міста з її пам’ятками та громадською інфраструктурою. Сьогодні Франкфурт-на-Майні є діловим та фінансовим центром Німеччини, нерідко його називають банківською столицею Європи, а також європейським Мангеттеном. Це справжнє місто контрастів, де найбільший аеропорт Європи, штаб-квартира Європейського Центрального банку та численні хмарочоси мирно сусідять із традиційними німецькими будиночками, музеями та шикарними лісами.

Друга світова увійшла в історію, як найбільш руйнівна війна, яка стирала з лиця землі цілі міста, залишаючи по собі зруйновані долі та чорні попелища. Ми вже писали про Берлін та Дрезден, які внаслідок відплати були вщент зруйновані й фактично заново постали з попелу. А тепер дослідимо, як після війни відроджувався німецький Кельн – місто з історією, що сягає часів давнього Риму.

Перші поселення на місці сучасного Белграда з’явилися ще в епоху неоліту, й відтоді не було сторіччя, щоб тут не сходилися в поєдинку армії та не лилася кров. Вважається, що місто було повністю зруйноване 38 разів, але щоразу поставало з руїн і попелу. Його стіни бачили кельтів і римлян, готів і франків, слов’ян і турків. У найстарішій частині міста – Белградській фортеці – можна віднайти історичні пласти Римської, Візантійської та Османської імперій. Архітектурні нашарування епох і еклектична суміш культур Заходу і Сходу формують унікальний вигляд міста з виразною балканською вдачею.

Після Другої світової столиця Лівану Бейрут стала воротами Близького Сходу для європейських туристів. Водночас для мешканців мусульманських країн місто було куточком Європи зі свободами, немислимими в ісламському світі того часу. В середині ХХ століття його називали близькосхідним Парижем. Але громадянська війна за релігійними ознаками, яка охопила Ліван у 1975-му й тривала 15 років, залишила на тілі Бейрута глибокі близни, що зяють і досі.

Сеул невипадково називають мегаполісом, готовим до війни. Корейський півострів від початку ХХ століття і аж до закінчення Другої світової війни перебував під японською окупацією. Закінчення війни принесло звільнення від японців, проте ознаменувало розділення Кореї й перетворення її на місце нового протистояння між СРСР та Заходом. Холодна війна, як називають цей період протистояння, не завжди була «холодною», в Кореї 1950-1953 років було досить таки гаряче.

Ядерне бомбардування японських міст Хіросіми і Нагасакі під час Другої світової війни вважається найбільш смертоносним за усю історію людства. Однак не менш жахливі наслідки мали бомбардування за пів року до того столиці й найбільшого мегаполіса Японії – а на початку війни населення Токіо нараховувало понад 6,7 мільйонів мешканців.

У Другій світовій війні Болгарія була єдиною союзницею Німеччини, яка не воювала проти СРСР, але це не врятувало країну від тотального панування Москви у повоєнні роки. За часів радянщини Болгарію нерідко називали «шістнадцятою республікою», проте 2019 року МЗС країни звернулося до російського посольства в Софії з офіційним проханням не вживати сумнівний історичний термін «визволення» в контексті приходу радянських військ в 1944 році. І хоча літні болгари досі дещо ностальгують за «дружбою народів», нове покоління категорично вважає 45 років комуністичного режиму втраченими для економічного розвитку країни. 

Не всі історії відбудови зруйнованих війною міст мають щасливий фінал. Наочним прикладом є столиця Боснії і Герцоговини Сараєво. Мальовниче місто, яке за етнічну різноманітність називали Єрусалимом Європи, на початку 1990-х зазнало значних руйнувань, з якими дуже невдало впоралися очільники післявоєнної реконструкції.

Відновлення Нідерландів після Другої світової війни ввійшло в історію міського дизайну під терміном «реконструкція». Оскільки найбільшої шкоди зазнав Роттердам, він і змінився кардинальніше, ніж решта нідерландських міст. До того ж відбудова Роттердама стала найпублічнішим з усіх відомих прикладів реконструкції. Як сказали би зараз, вона проводилася в інтерактивному режимі, із залученням широких аудиторій та розголосом у медіа.