«Рубіжанська панчішна мануфактура» – один з найвідоміших українських виробників панчішно-шкарпеткової продукції. У цій галузі підприємство працює вже понад 20 років. У перші ж дні російського вторгнення воно було змушене припинити роботу, а через активні бойові дії й подальшу окупацію Рубіжного керівництву не вдалося навіть вивезти обладнання. Втім, вже згодом з’явилася перша символічна шкарпетка, виготовлена на виробництві у Львові. Як вдалося реанімувати мануфактуру на новому місці, які надписи на шкарпетках є найбільш популярними і про що мріють рубіжани у Львові, розповідає комерційна директорка Ольга Ушакова.
НАДСУЧАСНЕ ОБЛАДНАННЯ, ЕКСПОРТ І КРЕАТИВ
Попри наближеність до фронту панчішне виробництво у Рубіжному всі роки до повномасштабної агресії не просто стабільно працювало, а й успішно модернізувалося. На семи тисячах квадратних метрів виробничої площі, облаштованих в’язальним обладнанням італійських та японських фірм, випускалося понад двохсот артикулів продукції. Вся продукція була сертифікована в Україні, також її експортували до Молдови, Чехії, Нідерландів, налагоджувалася співпраця з Іспанією. А буквально 2021 року вдалося отримати великий грант від USAID на придбання 15 надсучасних в’язальних машин з Італії – з кетельним швом та прогресивними девайсами, що дозволяло відтворювати передові технології панчішно-шкарпеткового виробництва.
– Ми планували запустити виробництво спортивних шкарпеток за складною технологією. Умови гранту були такі, що 50% обладнання закуповуємо ми і 50% – грантодавці, – каже пані Ольга. – Але підписання грантової угоди затрималося, а нам вже було потрібно обладнання, тож ми закупили та привезли свою частину ще до підписання – власним коштом. На жаль, не все встигли запустити на момент початку бойових дій.
Не дарма поспішали: попит на продукцію мануфактури був стабільним: покупців підкупала якість, перевірена роками. Саме рубіжани виконували замовлення львівської креативної торговельної марки DODO socks, яка полюбилася молоді.
– У нас працювало 162 людини, які 24 лютого 2022 року були змушені залишитися вдома: через безпекову ситуацію ми зупинили виробництво. Тоді ми вважали, що це ненадовго, і коли українська армія зупинить агресора, ми знов зможемо працювати – як це було у 2014 році. Але сталося зовсім по-іншому.
ОКУПАНТИ РОЗДАВАЛИ ШКАРПЕТКИ ЯК РОСІЙСЬКУ ГУМАНІТАРКУ
Ввечері 22 лютого Ольга Ушакова разом із директором мануфактури приїхали до Львова – ескалація погроз з боку росії змусили їх замислитися про перевезення частини виробництва на захід України.
– Звісно, на той момент здавалося, що йдеться про черговий шантаж путіна і нічого масштабного не буде, але ми вирішили поїхати «на розвідку». Хотіли підшукати приміщення, щоб спробувати хоч трохи нівелювати ризики можливого вторгнення. Ми хвилювалися, зважували різні варіанти. А зранку 24-го зателефонував директор з виробництва і сказав, що у Рубіжному гучні вибухи. Ми не встигли…
Керівництво мануфактури подало заявку на релокацію підприємства. Тримали зв’язок із групою, яка від держави займалася вивезенням бізнесів, постійно спілкувалися з представниками Луганської ВЦА. Але відповідь була єдина – у місті занадто небезпечно, вивезення обладнання неможливе.
– У перші ж дні ми почали ділитися з армією шкарпетками з наших складів – за домовленістю з ВЦА їх передавали до ЗСУ. Шкода, що не встигли віддати все. Бо коли окупанти зайняли нашу будівлю, то роздавали нашу продукцію як гуманітарну допомогу від росії. У будівлю ще на початку березня були влучання, а як відкрили усі двері, то, звісно, почалося мародерство. Розтягнули усе, що можна.
Директорка каже, що жоден більш-менш великий бізнес з Рубіжного нічого не встиг вивезти. Централізовано забрати працівників теж було нереально – складно планувати відродження виробництва, коли усе обладнання втрачене, а кредитів залишилося на 11 мільйонів гривень…
ВЕЛИКА ДОПОМОГА
Далі настав період розпачу, коли ніхто не розумів, що робити: чи чекати на звільнення міста, чи міркувати, як починати все з нуля.
– Це був такий незрозумілий стан, до якого ніхто точно не був морально готовим, – зізнається Ольга. – Але поступово наші партнери почали натякати, що хочуть наших шкарпеток. Мовляв, давайте, відновлюйтеся!
На щастя, партнери, влада та благодійники не просто закликали відновити виробництво, а й розпочали суттєво допомагати. Компанія DODO socks розповсюдила пост про знищену росією мануфактуру, яка на Луганщині виробляла панчохи за їхнім дизайном. Також партнери надали безвідсоткову позику на замовлення обладнання, а міжнародні фонди запросили концепцію відновлення та пообіцяли фінансувати проєкти з відродження виробництва. У свою чергу Львівська міська адміністрація запропонувала бізнесменам з Рубіжного підшукати приміщення.
– З цього все почалося. Ці перемовини відбувалися у квітні 2022 року, а далі почався процес збору команди, пошуку приміщення, замовлення обладнання. Ми спробували зв’язатися зі своїми працівниками, когось вдалося вивезти до Львова, – згадує директорка. – У липні вже мали приміщення, USAID нам сплачував рік оренди. Потім ми використовували будь-який шанс, будь-який проєкт чи грант, бо окрім машин, придбаних за позику від DODO socks, потрібна була ще купа всього – від вогнегасників та офісної техніки до обладнання для пришивання на шкарпетки етикеток.
А ще сталося справжнє диво: перед війною були проплачені три контейнери бавовни, які за якихось причин затрималися і не прийшли до Рубіжного вчасно. Тож, щасливі, рубіжани її розмитнили та отримали вже у Львові. І частину сировини певний час продавали – аби покрити свої витрати на відновлення.
ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ НАНІВЕЦЬ
Перша шкарпетка, виготовлена на новому місці, як з гумором згадує пані Ольга, була чорною та «страшненькою» – йшов процес налагодження обладнання. Але все одно вона стала символом, який рубіжани вирішили зберегти.
– Обладнання виготовлялося за кордоном під замовлення, тож прийшло воно лише наприкінці вересня, і ту першу шкарпетку ми зв’язали тільки в жовтні. А потім нас завантажили замовленнями від DODO socks – люди охоче купували шкарпетки з патріотичним дизайном, пов’язаним з війною. «Топчу русню!», «Око за око», «Хто, як не ти, спалить мости: Бавовна Крим 2022» – такий мерч і зараз дуже популярний.
Щойно запустилися процеси у мануфактурі, розпочалися блекаути. Пані Ольга зізнається, що доводилося працювати не те що в одну зміну, а й навіть по кілька годин на добу.
– То було жахливо, але ми і з цим впоралися, – з гордістю каже директорка. – З березня 2023 року ми відновили дорослий шкарпетковий асортимент і вийшли на окупність та прибутковість. З березня ж відновилася співпраця з нашим клієнтом з Чехії, від якого ми маємо індивідуальні замовлення для чеських корпоративних клієнтів. До Львова приїхали 17 наших робітників з родинами, місцева адміністрація надала для них гуртожиток із новим ремонтом. Інших працівників набрали вже з місцевих. Тож маємо зараз майже нормальне виробництво.
Днями бізнесмени з Рубіжного відновлять виробництво вовняних жіночих панчіх, а згодом – улюбленої дитячої серії. Тож, якщо бажаєте підтримати незламних луганських підприємців та порадувати себе якісними виробами – купуйте шкарпетки від «Рубіжанської панчішної мануфактури». Це допоможе східнякам у Львові скоріше налагодити усі свої виробничі лінії і, зрештою, наблизить їхню мрію – переможно повернутися додому.
