Апсайклінг – це вторинне споживання речей, про яке замислюються відповідальні люди у розвинених суспільствах, вважають екоосвітяни. Подібний стиль у рукоділлі – чудовий антидепресант, запевняють психологи. А майстрині стверджують, що виготовлений із вживаних речей одяг нині в тренді. Ексклюзивну річ може зробити собі кожен і для цього не потрібна фахова освіта, лише бажання.
ВТОРИННЕ СПОЖИВАННЯ – НЕ ОЗНАКА СКРУТИ
Дизайнерка етноодягу Вероніка Романькова мала у Краматорську власну майстерню «Пані», де створювала вишитий одяг й аксесуари. Коли довелося переїжджати до Львова, змоги забрати обладнання в неї не було. На «Вернісажі» – місцевому ринку з хендмейду – майстриня зацікавилася апсайклінгом. Так з’явилися її перші джинсові торби та ляльки й сувеніри з домотканих клаптиків.
– Я шила шопери з джинсовки. Це зараз актуальний аксесуар, він зручний і дешевший за аналоги з нової тканини. Вибирала речі, що були в гарному стані, й моделювала сумки, до них додавала нову міцну підкладку і симпатичну вишивку на зовнішній кишеньці.
Давати друге життя речам, які вже відслужили своє, ніяк не пов’язане зі скрутою, переконує дизайнерка. Ба більше, каже, такий стиль користується неабияким попитом у молоді. Зараз Вероніка переїхала до Києва, де планує відновити швацьку справу, зокрема запустити нову лінійку: сумки, хустки, кептарі та сукні – саме у стилі апсайклінгу.
– У столиці цей напрямок вже став дуже модним. Буду робити колаборації з тканинами. Думаю в домоткані кептарики додавати елементи з інших тканин на підкладці. Вторинне споживання дуже популярна тема, є багато ідей, тож будемо їх втілювати.
АПСАЙКЛІНГ-ЖИЛЕТИ ВІД «ПЕРЛИН АЗОВУ»
Заняття з перероблення старих речей сприяє психологічному перезавантаженню, переконана психологиня Галина Кирпач з центру «ЯМаріуполь» у Вінниці.
– Це можливість не тільки виготовляти щось, не витрачаючи на це грошей, а й отримувати позитивні емоції. Переселенці цим відволікаються, творчо реалізуються, спілкуються, адаптуються, радіють можливості зробити подарунки рідним, друзям. Це вже їхнє місце сили та психологічної стійкості, – пояснює фахівчиня.
У міському територіальному центрі Вінниці на безоплатних заняттях з апсайклінгу переселенки з Маріуполя шиють ляльок-мотанок, гаманці, сумки, а ще жилети з українських хусток. На думку інструкторки з трудової адаптації Ніни Скворцової, така сировина пропадає незаслужено.
– У місті вже багато хто знає, що я збираю хустки. Мені дуже шкода, коли таку красу викидають на мотлох. Я раніше їх купувала у секондах та барахолках, тепер мені люди зносять їх самі. Тому на заняттях у нас є з чим працювати, – розповідає Ніна Артемівна.
Майстриня каже, що досвід створення нових речей зі старих має з дитинства.
– Коли ще й слова такого «апсайклінг» (яке я й досі не можу запам’ятати) не знала – я вже робила такі речі. З дитинства отримувала драйв від того, що з непотребу створювала нове, оригінальне, красиве. Я народилася у великій родині, нас було десятеро, тож це була необхідність. Мама постійно щось перешивала, навіть замовлення брала. А мені це просто подобається. Дуже рада, що зараз ця техніка набирає світової популярності. Планета захаращена зайвим одягом, яке викидають на сміття.
НОВЕВЛАСНОРУЧ: 5 ЛАЙФХАКІВ ВІД МАЙСТРИНІ
Гардероб Ганни Махінько з Дніпра – на 90% апсайклінг. Є в ньому і джинси, і популярна сорочка «Франкенштейн», і навіть пальто. Шиє собі сама, але професійно цьому не навчалась. Натомість наразі жінка отримує вже третю вищу технічну освіту. Каже, що шиття – то її хобі.
– Пошиття й апсайклінг зокрема – це не зовсім про творчість. Коли люди кажуть, що не дуже творчі, хіба ґудзик можуть пришити, то я відповідаю – тут все математично, просто і схематично, дуже дотично до геометрії. Достатньо почитати літературу по кольорах, підібрати свої відтінки, а викройок і майстер-класів в інтернеті зараз вдосталь, з фото та відео, де дуже зрозуміло все пояснюється, – запевняє жінка.
Ганна намагається щодня сідати за швейну машинку хоча б хвилин на 20-30. Каже, бувало таке, що жакет шила за день.
– Завдяки фантазії зі звичайних старих сорочок можна зробити абсолютно нову і дійсно незабутню річ. А непотрібні сорочки отримують друге життя, навіть яскравіше, ніж до цього. Мені свої сорочки чоловік не віддав, тож я зайшла в секонд, купила там на 59 гривень чотири сорочки – просто мені ось прямо тут і зараз захотілося пошити щось яскраве, незвичне. Вранці я їх купила, в обід попрала-посушила, а за вечір взяла й реалізувала свою «хотілку» – сорочку-зефірку.
Нині Ганна Махінько веде швацький блог і ділиться порадами з підписниками, яких у неї понад 18 тисяч. Спеціально для читачів «Схід NOW» вона надала п’ять лайфхаків щодо самостійної роботи зі старими речами.
- Що з чим поєднувати: тканини краще комбінувати однотипні, тобто бавовну з бавовною, трикотаж з трикотажем.
– Я зараз собі роблю худі-свіншот, для цього вже придбала п’ять подібних кофтин.
- Як міксувати кольори: краще користуватися циклограмою. Нюдове добре поєднується з нюдовим, гарно міксуються між собою протилежності та холодні відтінки.
– Я за класику, тому не буду міксувати теплі кольори з холодними. Джинсові речі поєдную зі сріблястою фурнітурою.
- Що кому пасує: брюнеткам підійде червоний, лимонний та оранжевий. Блондинкам краще обирати пастельні відтінки.
- З чого краще перешивати: зручніше перероблювати щось з речей «оверсайз». Тому зазвичай використовується чоловічий одяг.
– З двох жакетів чоловіка я зробила собі шикарну міні-спідницю.
- Як почати: передивитися приклади готових виробів, обрати не найскладнішу річ, сильно її захотіти й братися за роботу.
Богдан КРАСАВЦЕВ, керівник громадської організації «Екологічна нація», автор екологічних книжок для дітей:
– Надмірне споживання речей навздогін моді, їхнє виробництво та утилізація дуже навантажують природу. Текстильна промисловість – другий забруднювач планети після нафтової. Щосекунди у світі спалюють вантажівку лахів, бо якщо їх не палити – вони на десятки років осядуть на звалищах.
Про екологічний бік питання перероблення вторинної сировини люди замислюються тоді, коли мають економічну стабільність. Тобто гроші взаємопов’язані з питанням технологічності: коли люди живуть в економічній безпеці, то чому б не почати приділяти увагу збереженню довкілля. Саме тому такі віяння, як апсайклінг, прийшли до нас з європейських країн зі сталим розвитком. Взірцями в екоплані є Швеція, Норвегія, Швейцарія, Німеччина – у цих заможних країнах економно ставляться до придбання нових речей. Недаремно ж кажуть, що голодним в магазин ходити не варто, бо купиш зайвого. А так звані «чорні п’ятниці» маркетологи розраховують на бідних і жадібних – щоб люди купили якомога більше шмоття, яке згодом йде на смітник.
Відомі відповідальні бренди задають тренди на екологічне споживання, приклад – компанія «Adidas» та її кросівки з пластику, що був виловлений у Світовому океані. В результаті селебріті у світі переходять на штучне хутро, росте популярність екошкіри. Деякі бренди забирають свою стару продукцію в обмін на нову зі знижкою, а з вживаного одягу багато всього роблять: предмети мистецтва, аксесуари, одяг, взуття. Тож якщо поставити питання «Чи може сміття врятувати планету?», то відповідь – так, може. Все залежить від креативності мислення.
