За даними Пенсійного фонду, станом на 1 липня 2023 року в Україні 10,5 мільйонів пенсіонерів. Середній розмір пенсії становить трохи більше 5 тисяч гривень. 2,7 мільйони пенсіонерів продовжують працювати, вони в середньому отримують по 5,5 тисяч державних виплат щомісяця. У майже третини пенсіонерів виплати нижче 3 тисяч гривень. Тобто, з одного боку, держава гарантує отримання пенсій, з іншого – передбачені виплати занизькі. Очевидно, що солідарна система пенсійного забезпечення, яка наразі діє в Україні, не є ефективною через старіння нації та міграцію. І доки не запрацював накопичувальний рівень державної пенсійної системи, свій особистий «пенсійний фонд» доцільно робити власноруч.

Отже, ви не хочете чекати пенсійного віку та пенсійної реформи (невідомо, до слова, що наступить раніше) і бажаєте відкладати гроші заздалегідь. То куди інвестувати свої заощадження?

Один із шляхів – накопичення пенсії за допомогою недержавних структур: страхових компаній чи недержавних пенсійних фондів.

Суть обох варіантів у тому, що протягом певного періоду життя ви зобов’язуєтеся робити внески на свій «пенсійний депозит». Доступ до цих коштів буде відкритий вам при досягненні заздалегідь визначеного віку (скажімо, 50 років). Тоді ви зможете отримати або разову виплату зі своїх накопичень, або отримувати щомісячні виплати з акумульованої суми. Функція управління коштами покладається на страхову компанію або компанію з управління активами пенсійного фонду – вони і вирішують, як розмістити накопичення, щоб уберегти їх від інфляції та забезпечити вам додатковий інвестиційний дохід.

ХОЧУ БУТИ ДОНОРОМ ДЛЯ СВОЄЇ ГРОМАДИ

Світлана Агаджанян двічі переселенка. 2014 року вона з Донецька виїхала до Дружківки, там тривалий час жила у батьків і займалася громадською роботою. Весною 2022-го активістка залишила Донеччину і оселилася на заході країни.

– Треба жити далі. Чоловіка мобілізували, а я в Ужгороді продовжую працювати в громадському секторі. У мене є стратегічна мета – свою пенсію, до якої мені треба попрацювати ще понад 20 років, спрямовувати на громадські ініціативи. Я волію бути донором для своєї громади, віддавати ці 3 тисячі гривень державних виплат на молодіжні чи екологічні проєкти. Така моя філософія, я не хочу залежати від держави, – каже Світлана.

Про страхові та накопичувальні програми вона чула, ще коли працювала журналісткою в Донецьку, але тоді не надала цьому питанню належної уваги. Згодом доля знову звела її з людьми, які запропонували потестувати страхові продукти.

– У мене сьогодні є вже кілька полісів, адже не буває однієї страховки, яка б покривала все: від травм до нещасних випадків чи серйозних захворювань. І я вже маю певний досвід із виплат. Вперше це були півтори тисячі гривень. Я травмувала ніготь на нозі, і хоча мій лікар не сприйняв серйозно мої аргументи, після певного наполягання оформив документи для страхового випадку. Після того були травми у дитини, була пневмонія. В усіх випадках страхова компанія виконала свої зобов’язання. Спірні питання також траплялися. Але ж страховими інструментами треба вміти користуватися – це як, наприклад, вчитися вправлятися з газонокосилкою чи автівкою.

Найсуттєвішою підтримкою для родини Світлани стала виплата на батька. 2020-го року він помер через хворобу, а мама отримала всю гарантовану суму за його страховим полісом.

– Він був годувальником сім’ї. Ця виплата стала фінансовою «подушкою», на яку мама могла певний час спертися. Зараз ми разом живемо в Ужгороді і мамі не потрібно думати про винайм квартири чи витрати на харчі – це наш клопіт. Тому вона зважилася і відкрила хоча й мінімальну, але накопичувальну програму на 10 років. Хай у свої сімдесят почуває себе вільною і витрачає гроші на себе.

ФІНАНСУВАТИ У МАЙБУТНЄ ВАРТО САМЕ ЗАРАЗ

У середньому українці оформлюють поліс з накопичення грошей «на старість» на 20-25 років із внесками у 15-20 тисяч гривень на рік. Це дасть змогу по завершенню програми отримати «пенсію» в 1,5-2 мільйони гривень, які можна забрати одним платежем чи розподілити на частини з виплатами у 10-15 років.

Мінімальну угоду можна укласти на 10 років, найдовшу – на 30 років, але в 75 років поліси закриваються. Найменша сума, яку можна відкладати – 4 тисячі гривень на рік, гранично максимальної немає.

Про це каже краматорчанин Михайло Солорьов – фінансовий консультант в одній з компаній, яка співпрацює із страховими організаціями. У цій сфері він вже шостий рік. Нині чоловік боронить Україну в лавах ЗСУ на Харківському напрямку. Під час великої війни попит на його послуги суттєво зріс.

– Це сьогодні вкрай актуальна тема. Мої клієнти знають, що я військовослужбовець зараз, але постійно телефонують. Намагаюся бути з ними на зв’язку, щоправда, доводиться побігати по окопу в пошуках стабільного інтернету.

За словами Михайла, навіть ті, хто раніше сумнівалися, зараз укладають угоди. В нього побільшало клієнтів з Німеччини, Австрії, Італії – адже за кордоном, куди масово виїхали люди, пенсій їм ніхто не гарантує. Особливо чоловік рекомендує замислитися над накопиченням грошей військовим.

– Шкода, що молоді солдати, які мають гідну зарплатню, мало думають про майбутнє, тим більше, про старість. А фінансувати у майбутнє потрібно саме зараз. Попереду відбудова нашої країни. Страхові компанії не мають права виводити гроші, які вони отримують тут, за кордон. І вони їх переважно вкладають у будівництво. Тобто, фактично отримуючи поліс, ми інвестуємо в економіку країни та її розбудову, – зазначає фінансист.

Михайло СОЛОРЬОВ, фінансовий консультант (Краматорськ):

– Позаяк мільйони українців виїхали за кордон після повномасштабного вторгнення рф – а це переважно молоді люди, які сплачують податки, то дефіцит Пенсійного фонду лише збільшуватиметься. Разом із тим, міжнародні організації неодноразово наголошували на тому, що вони не фінансуватимуть цю статтю видатків нашої держави. Вони давно наполягали на пенсійній реформі і підкреслювали, що на пенсії грошей не даватимуть.

Тож людей наразі дуже цікавить безпека у фінансових питаннях. При цьому вони часто не можуть чітко сформулювати, що саме для них є гарантією цієї самої безпеки. А гарантія безпеки – це страхові компанії. Якщо ви плануєте долучитися до накопичувальної програми, на що насамперед потрібно звертати увагу при виборі страховика – це на прибутковість компаній. Вони щороку звітують про це. А далі просто шукайте собі грамотного брокера, оскільки просто прийти до страхової компанії і сказати «у мене є гроші, я хочу укласти угоду» – так це не працює. Для цього існують брокери/консультанти – посередники між клієнтом та компанією. Брокери індивідуально допоможуть вам визначитися з метою, тобто окреслити, на що саме потрібні гроші, запланувати бажану суму, визначити щорічний платіж, обрати програму та подати заявку.

ЯК СПЛАЧУЮТЬ ПЕНСІЇ У СВІТІ

Загалом існує три види пенсійної системи: солідарна (громадяни, які працюють, утримують пенсіонерів за рахунок пенсійних внесків), накопичувальна (існують пенсійні фонди, внесені кошти є власністю пенсіонера як інвестиції) і змішана.

У більшості країн діє змішана система, в якій домінує або солідарна, або накопичувальна складова.

Виключно солідарна система працює на Кубі: пенсії платять усім, хто має 25 років робочого стажу.

Виключно накопичувальна система – у Пакистані: громадяни, які працюють, сплачують внески на свій пенсійний рахунок.

Солідарна система домінує в Швеції, Польщі, Фінляндії, Ірані, Туреччині, росії, Єгипті і Китаї.

Накопичувальна система домінує у Великій Британії, Італії, Австрії, Німеччині, Франції, США.

У Німеччині, Нідерландах, Франції, Австрії та Італії пенсійне страхування є обов’язковим.

У США на обов’язкові пенсійні внески йде 15,3% доходів працівника, додатково існують добровільні приватні і державні пенсійні фонди.