За різними підрахунками, за кордоном наразі перебуває від 5,6 до 6,7 млн громадян України. Переважно це жінки та діти, але дозвіл на виїзд отримують все більше чоловіків. Про це йдеться у дослідженні українського Центру економічної стратегії. Наразі 63% загальної кількості біженців планують повернутися до України, проте півроку тому частка таких людей була більшою. І це попри те, що загалом більшість українських мігрантів задоволена нинішнім життям за кордоном, однак життя в Україні їм подобалося більше. І навіть попри те, що допомога українцям дещо скорочується з часом, принаймні у Європі. То чим зараз переймаються ті, хто залишив країну через війну? Яке ставлення до себе відчувають?
Катерина Ільченко будувала невеличкий бізнес з друку фотобуків і була щаслива тим, що спроможна гідно забезпечувати родину. Війна відібрала все, чого жінка досягла за останні 10 років. Тікаючи з Маріуполя, вона з родиною опинилася в Німеччині в абсолютно розібраному стані.
– У мене не було мети. Я не розуміла, що я маю робити і як взагалі далі жити. Але я знайомилась з новими людьми, вивчала німецьку мову, ділилася в соцмережах своїми знаннями у підприємницькій справі.
Абсолютно неочікувано Катерина склала іспит з німецької на В2, а тоді зареєструвалась як підприємець, отримала податковий номер у Німеччині, ще й стала викладачкою в британському університеті.
СВІЙ-ЧУЖИЙ
Авжеж, далеко не всім українським біженцям вже вдалося досягти успіхів. Проте очевидно, що українці переважно демонструють просто дивовижну здатність адаптуватися в нових умовах, опановувати мови, працювати і ставати незалежними від соціальної допомоги країн, які надали їм прихисток.
Але певна хвиля незадоволення серед населення деяких країн Європи все одно починає зростати.
Наприклад, кілька місяців тому екстремістські партії та організації Чехії розповсюдили заяви, що уряд допомагає українським біженцям за рахунок чеських громадян. Праворадикали у Польщі йдуть ще далі, роздмухуючи ворожнечу через поширення відео побутових конфліктів між українцями та поляками. Знакова історія сталася у Вроцлаві, де невідомі від імені біженців з України розписали під’їзд житлового будинку антипольськими написами. Сумнівні фото були викладені лише на одному польському сайті з промовистою назвою «Садистський», але їх з радістю розтиражували російські ЗМІ.
– Останнім часом у розмовах з місцевими я відчуваю напруження. Воно зникає, коли кажу їм, що вже не сиджу на соціальній допомозі, а працюю і заробляю, – розповідає Олена, яка наразі живе в Ірландії. А все тому, що хоча Ірландія дуже активно допомагала і продовжує допомагати українцям, наприкінці минулого року стався конфлікт між одним із біженців та місцевим мешканцем. Він закінчився бійкою, через що країною прокотилася хвиля протестів проти українців загалом…
Не виключено, що роздмухування антиукраїнських настроїв напряму фінансується з рф з очевидною метою – вбити клин між Україною та іншими країнами ЄС, аби послабити підтримку нашої країни. Але навіть якщо ці провокації не впливають на політику між урядами, вони абсолютно точно відбиваються на стосунках між людьми і ускладнюють і без того непросте життя українських мігрантів.
ПЛЮС ДЛЯ ЕКОНОМІКИ
Градус у ставленні до біженців з України допомагає знімати економічний чинник, а саме – розуміння того, що українці адаптуються, соціалізуються і намагаються бути корисними для країни, в якій опинились. Адже українські мігранти не тільки поглинають фінансовий ресурс країн ЄС, а й водночас є потужним драйвером їхніх економік.
За даними Нацбанку України, в перший рік міграції українці витратили в ЄС близько 10 мільярдів євро. Створивши додатковий попит на товари та послуги, вони таким чином пожвавили економіку Європи на тлі падіння ринку споживання через енергетичну кризу та зростання цін. Плюс рацевлаштовані мігранти почали сплачувати податки. До того ж, праця мігрантів вдвічі менше коштує, тож їхні роботодавці стають більш конкурентоспроможними через пропозицію дешевшої продукції..
Експерти констатують, що в тих країнах, де уряди максимально спростили підтвердження дипломів українців під стандарти ЄС, біженці дуже швидко перестають бути лише «соціальним навантаженням», бо вдало працевлаштовуються за фахом і стають вагомим чинником зростання економіки. Так, організація з економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) порахувала, що українські мігранти сприяють щорічному зростанню ВВП для таких країн як Польща, Чехія та Естонія – на 1,2%. В Угорщині, Латвії, Словаччині, Литві та Румунії цей показник становить 0,8%.
А як ні – то соціальне навантаження поглинає можливі плюси для економіки. Приклад – Німеччина, де працевлаштуватися за фахом дуже складно.
Олександр К. – лікар із Маріуполя з досвідом роботи 18 років – працює в Німеччині санітаром, поки вивчає мову та підтверджує свій диплом. Лише через пів року він зможе працювати лікарем, але стартувати доведеться з нижчої кваліфікації, фактично починаючи кар’єру з нуля у 42 роки. Тобто фахова людина вже півтора роки залежить від соціальної допомоги уряду ФРН замість того, щоб заробляти гроші згідно своїй кваліфікації і сплачувати відповідні податки.
Причому здатність уряду продовжувати соціальну підтримку українців під великим сумнівом, адже цього року Німеччина ввійшла у стан технічної рецесії і планує значно скоротити видатки. Звісно, бо ж російсько-українська війна впливає на економіку Німеччини не тільки через біженців, а й через те, що зростання цін на енергоносії змушує власників великих промислових підприємств виводити виробництво в інші країни. Роботи просто стає менше. І це ще більше обмежує можливості працевлаштуватися тим, хто не бажає обтяжувати німецький бюджет. Замкнуте коло…
На відміну від німців, поляки максимально використали ресурс, який принесли із собою українці. Вони просто спростили для них підтвердження кваліфікації. Результат не забарився – як показує дослідження міграційної платформи EWL, за рік у Польщі працевлаштувалися 82% українських біженців.
– Я щаслива. Навіть оплата за неповний робочий день дозволяє мені забезпечити нормальний рівень життя у Польщі і не хвилюватися, що не вистачить грошей на оренду квартири, – розповіла нашій газеті Олена Д., яка змогла знайти роботу за фахом у Гданську.
Олена стоматолог. Спочатку вона працювала касиром у супермаркеті, паралельно вивчала польську. Пів року тому подала в Варшаві заяву на підтвердження свого медичного диплому, і за місяць на Гданськ прийшло розпорядження видати дозвільні документи. Ще за два місяці Олену взяли на пів ставки в стоматологічну клініку. Якщо вона впорається, їй запропонують повний робочий день.
Принагідно українці стали відкривати у Польщі приватні підприємства. І це не тільки відомий приклад «Нової пошти». За даними Центрального осередку економічної інформації, вже у січні 2023 року у Польщі було зареєстровано 25 109 товариств, де бенефіціарами були або українські фірми, або українські громадяни.
Завдяки такому підходу ВВП Польщі зростатиме, за прогнозами Oxford Economics, на 2,0% до 2030 року, і на 2,9% –до 2050-го. За умови, що українські біженці залишаться в країні.
Єдине, що бентежить у цьому прогнозі, це втрати України від такого розвитку подій. Бо зростання економіки, яке зможуть забезпечити Європі українці, це мінус від економіки самої України. За різними сценаріями, через міграцію значної частини населення наша економіка щомісяця втрачає понад 2 млрд доларів. Щороку втрати можуть становити від 2,7% до 6,9% ВВП.
ЦИФРИ ПОДЯКИ
Уряди європейських країн виділили на прихисток українців понад 43 млрд євро.
Найбільше коштів на підтримку біженців з України витратив уряд Польщі – понад 12 млрд євро.
Витрати Німеччини сягнули майже 11 млрд євро.
Значні кошти також виділили Чехія (2,94 млрд євро), Іспанія (2,24 млрд євро), Франція (2,04 млрд євро), Румунія (1,26 млрд євро), Швейцарія (1,16 млрд євро) та Італія (1,15 млрд євро).
Крім того, великий внесок у допомогу українцям зробили звичайні громадяни європейських країн.