Військові Євген та Олексій з Маріуполя відкрили у Гостомелі бургер-кафе «Домаха». Це не просто заклад харчування з «маріупольською» назвою, а справжній символ стійкості, адаптації та соціальної відповідальності ветеранів.
До війська Євген став добровольцем ще 2014 року. Спочатку пройшов через батальйони «Донбас», «Дніпро-1», «Київ-2», а з кінця 2015 року продовжив службу вже в ЗСУ. Нині офіцер займається навчанням військових у спеціалізованому центрі. Дружина Євгена, яка працює в Українському інституті національної пам’яті, через контакти з Українським ветеранським фондом дізналася про грантові програми для ветеранів. Коли подружжя вирішило спробувати свої сили у підприємництві, до них доєднався Олексій, чоловік сестри Євгена, теж військовий.
ВІД НАПИСАННЯ ГРАНТУ ДО ВІДКРИТТЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ
Ідея започаткувати власну справу прийшла не одразу й визрівала поступово. Рішення не було спонтанним. Усе детально обговорювали, зважували свої сили та можливості, розуміючи, що отримати державний грант – непросто, доведеться докласти чимало зусиль для презентації ідеї та написання бізнес-плану.
До війська Євген працював на маріупольських заводах верстатником, потім служив – хотілося спробувати себе в іншій ролі. Наприклад, стати власником закладу харчування. Його дружина, за фахом економіст, також підтримала цю ідею.
Розглядали різні варіанти швидкої їжі: піца, шаурма абощо. Але зупинилися на бургерах. Логіка була проста, пояснює Євген. Піца є майже скрізь, в тому числі відкриваються мережеві заклади з приємними для покупців цінами та акціями. Шаурму відкинули через давні особисті стереотипи щодо якості та місць продажу. А бургер, хоч і вважається фастфудом, готують у ресторанах, і він може мати свою унікальну «фішку».
– Це страва, яка дозволяє працювати з якісними продуктами та пропонувати клієнту щось більше, ніж просто швидкий перекус, – пояснює ветеран.
Шлях від ідеї до її реалізації виявився складним, особливо в частині звітності за грантом. Написання бізнес-плану та його захист вимагали концентрації, але справжнім випробуванням стала звітність. Довелося прописувати понад сотню позицій – від дрібних столових приборів до професійного кухонного обладнання – у програмі, яка робила процес виснажливим. Але попри труднощі вдалося пройти всі етапи. Проєкт захистили, грант був отриманий двома траншами: перший – на ремонт та поточні витрати, другий – на основне обладнання.
Паралельно шукали приміщення в Гостомелі. За умовами гранту, всі витрати мали проводитися офіційно, що ускладнювало пошук ремонтників та постачальників, готових працювати «по-білому». Але все вдалося, і навіть місце розташування виявилося вдалим – у жвавому житловому комплексі з розвинутою інфраструктурою.
Необхідний для запуску «мінімальний» ремонт, що включав адаптацію приміщення під потреби закладу харчування, виявився доволі затратним – близько 500 тисяч гривень. Отримавши перший транш гранту в жовтні минулого року, відкрити кафе змогли вже 20 лютого цього року. Це явно не був сезон, але маріупольці впоралися.
За умовами гранту, проєкт передбачає працевлаштування п’яти людей. Окрім рідних, які робили все на старті, тепер тут також працюють наймані працівники. З розробкою меню допомагали знайомі ресторатори, які спеціально приїхали на два тижні, щоб навчити команду. В кафе готують сніданки, супи, гарніри – тільки бургерів тут 12 видів, і меню постійно оновлюється.
«ДОМАХА»: БІЛЬ МАРІУПОЛЯ ТА СИЛА ВЕТЕРАНІВ
Назва «Домаха» для родинної справи з’явилась не відразу. Міркували над різними варіантами, але то все не чіпляло.
– Оскільки вся родина з Маріуполя, нам важливо було в ідею проєкту вкласти ще й історичну складову, пов’язану із нашим регіоном, та провести паралель з подіями сучасності. Тому обрали назву «Домаха», – пояснює Євген.
У цього слова кілька значень. По-перше, домаха – це легендарна старовинна зброя козацьких часів. По-друге, так називався запорозький форпост на березі Азовського моря, де нині знаходиться Маріуполь. Він був центром Кальміуської паланки та знаходився у гирлі річки Кальміус на місці, де вона впадає в Азовське море. На старих планах Маріуполя правий рукав Кальміусу називали Домахою, через нього був навіть місток. А в самому місті була вулиця Домаха.
Отже, назва «Домаха» одразу сподобалася – вона сильна, має свої коріння і міцно пов’язана з Маріуполем, що надзвичайно важливо для родини, яка втратила дім.
Першими клієнтами кафе, як це часто буває у новому бізнесі, стали друзі та знайомі. Поступово про кафе почали дізнаватися місцеві жителі. Конкуренція, звісно, є, але тиску від неї маріупольці не відчувають , можливо, завдяки вдалому розташуванню та створеній тут атмосфері. Особливо радіють, коли до кафе заходять військові або ветерани. Для учасників бойових дій тут надають постійну знижку 20%. Нерідко пригощають хлопців, які потребують підтримки. І це не просто формальність, а прояв вдячності та поваги до захисників.
Прогнози на майбутнє пов’язані з розвитком: розширенням меню, вдосконаленням сервісу, а головне – активним використанням потенціалу вуличного майданчика, який планують активніше використовувати для проведення музичних та інших заходів. Також підприємці готові брати участь у виїзних заходах, місцевих фестивалях та ярмарках.
Окрім підприємницької діяльності, «Домаха» має важливу соціальну складову. У рамках грантового проєкту передбачена співпраця з реабілітаційними центрами для військових на Київщині. Плануються поїздки до таких центрів, де команда кафе пригощатиме захисників своїми стравами, а також організовуватиме зустрічі з представниками Українського ветеранського фонду, щоб інформувати про можливості грантової підтримки. А своїм прикладом «Домаха» доводитиме, що адаптація в нове життя для ветеранів – це реальність.