Українське суспільство шукає можливості покарати російську федерацію за усі злочини, які вона скоїла та продовжує вчиняти на території нашої держави. Звісно, найбільш продуктивно це робить наша армія, щодня знищуючи ворога. Але громадяни сподіваються, що зможуть отримати відшкодування матеріальних та моральних збитків й за допомогою судової системи – української та міжнародної. Чи варто на цьому етапі чекати на швидкі рішення, спеціально для «Схід NOW» розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Олександр Павліченко.
ПРЕДМЕТ ЗВЕРНЕННЯ – ВИКЛЮЧНО ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ
Міжнародною інституцією, яку першою згадують, коли йдеться про компенсацію втрат від війни, є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Багато хто впевнений, що туди варто звертатися з приводу будь-яких порушень та обмежень прав. Але ЄСПЛ слідкує виключно за дотриманням прав, які містяться в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ). Україна ратифікувала цю Конвенцію 1997 року й відтоді має відповідні зобов’язання. У разі, якщо держава допускає порушення, Європейський суд може розглянути заяву від фізичної особи (громадянина держави, іноземця, особи без громадянства) чи колективні заяви. Якщо буде встановлено факт порушення, держава зобов’язана виправити його та забезпечити умови, щоб воно не повторювалося.
– Звертаючись до Європейського суду з прав людини, треба чітко довести факт порушення саме права Конвенції та послатися на конкретну її статтю, – пояснює Олександр Павліченко. – Найбільш поширеними причинами звернень (понад 60% справ) є порушення права на справедливий судовий розгляд, права на особисту свободу та недоторканість, заборона катування і право власності. Важливо розуміти, що, наприклад, моральна шкода не є тим мотивом, за яким звертаються до ЄСПЛ.
Також ЄСПЛ не розглядає справи, що належать до порушення міжнародного гуманітарного права. Зокрема він не брав до розгляду ситуації, які стосувалися війни в колишній Югославії у 1990-х роках. Тоді визнавалося, що теми міжнародного гуманітарного права належали до юрисдикції інших органів і не підпадали під розгляд Європейського суду.
При поданні заяви до ЄСПЛ слід враховувати часовий критерій: порушення має відбутися в проміжок, коли держава визнала дію Конвенції. Також існує територіальний критерій – порушення має відбутись на території, на яку поширюється юрисдикція держави. Звертатися має безпосередньо жертва порушення прав – тоді, коли вичерпані правові засоби захисту на національному рівні (заявник має подати заяву в 4-місячний термін після останнього ефективного судового рішення).
РОСІЯ ВИЙШЛА З СИСТЕМИ КОНВЕНЦІЇ
– Є велика кількість індивідуальних заяв українців проти росії, поданих ще з 2014 року. Передусім причиною звернень було незаконне позбавлення волі, порушення права на життя, права не бути підданим катуванням та жорстокому поводженню, а також порушення права власності, – каже юрист. – Наприклад, справа Решата Аметова, в якій йшлося про незаконне затримання, відсутність судового розгляду, застосування жорстокого поводження та катування, позасудова страта, відсутність розслідування цього вбивства.
Індивідуальні справи проти рф розглядалися, але були пригальмовані, бо чекали на ухвалене рішення в міждержавних справах. Адже українські юристи ще з 2014 року сумлінно працювали над документуванням російських злочинів – Україна подала проти росії десять міждержавних заяв. Але тільки по одній такій справі є рішення щодо прийнятності – це означає, що вона, власне, переходить на стадію розгляду по суті (під час цього етапу відбувається обмін інформацією між заявником, державою-відповідачем та ЄСПЛ, а також попередня кваліфікація щодо встановленого порушення конвенційного права). Держава, до якої позиваються, на цьому етапі може обґрунтувати факт відсутності порушення або, наприклад, зголоситися виплатити компенсацію без ухвалення рішення ЄСПЛ, коли йдеться про індивідуальні заяви.
А далі процес фактично зупинився, бо після широкомасштабного вторгнення, 15 березня 2022 року росія заявила про свій вихід з системи ЄКПЛ. Згідно з процедурами, вона ще 6 місяців перебувала в системі Конвенції і зобов’язана була дотримуватися визначених у ній прав, а 16 вересня 2022 року офіційно вийшла з цієї системи.
Здавалося б, російська федерація мала б нести відповідальність принаймні за ті порушення, які вона вчинила, поки була членом системи ЄКПЛ. Проте поки немає прецеденту, як примусити державу виконувати рішення Європейського Суду у випадку її виходу з цієї системи. Тож все, що можуть наразі робити українці – збирати факти.
– Зараз ми постійно працюємо над документуванням воєнних злочинів. Наприклад, повернулися 230 бранців з полону – наші юристи їх супроводжують, адвокати надають підтримку, і ми продовжуємо готувати матеріали з прицілом на ЄСПЛ: є особи, які зазнали порушень права в той час, коли росія ще була в системі Європейської конвенції. Вважаємо, це є підставою, щоб подавати заяви, – розповідає юрист. – Ми працюємо у різних напрямках, для всіх міжнародних інстанцій, формуємо новий підхід до застосування права на компенсацію збитків – бо такої практики ще не було. А як воно «вистрілить» – побачимо.
НЕ ВИТРАЧАТИ ГРОШІ НА ПУСТІ ОБІЦЯНКИ
Звісно, таке довгострокове очікування багатьох людей не задовольняє: компенсації за страждання та втрати хотілося б отримати якомога швидше. Цим охоче користуються люди, які, не пояснюючи складних механізмів та юридичних колізій, просто беруть гроші за складання та подання позовів. Більшість з яких, на жаль, не мають жодної перспективи практичного втілення.
– Особливо це стосується відшкодування моральної шкоди, яка навіть за наявним алгоритмом – найменш вимірювана матерія. Будь-які фонди, що будуть створені для відшкодування після закінчення війни, скоріше за все, стосуватимуться саме матеріальних збитків за завдання фізичної шкоди, які можливо зафіксувати та оцінити, – пояснює юрист.
Пан Олександр згадує, як, починаючи з 2015 року, в Україні з’явилися організації, що пропонували позиватися до національних судів. І були навіть «гучні перемоги»: коли районний суд якоїсь області присуджував, умовно, підприємцю з Донецька кілька мільйонів відшкодування, які мала б виплатити рф. Таких рішень назбиралося кілька тисяч, а виконати їх ніхто не може – адже немає жодних юридичних домовленостей між сторонами.
Можна згадати також гучний прецедент з адвокаткою з Луганська Наталею Целовальніченко, яка подала сотні заяв до ЄСПЛ, отримуючи з постраждалих гроші за оформлення документів. Тоді ЄСПЛ вперше заборонив конкретному юристу виступати представником заявників – бо фактично відбулося зловживання правом на звернення. Більше того, намагаючись підтвердити факти подачі заяв, ЄСПЛ інколи з’ясовував, що позивачі вже давно померли.
– Я б зараз радив усім українцям намагатися все ж розбиратися в ситуації: які в них є запити і наскільки реальне їхнє втілення, – каже Олександр Павліченко. – Можливо, варто проконсультуватися в організаціях, які надають юридичну підтримку і не беруть за це гроші. А вже потім приймати рішення щодо подальших дій.
Олександр ПАВЛІЧЕНКО, юрист, виконавчий директор УГСПЛ:
– Перше, що потрібно зробити постраждалому, це юридично зафіксувати факт завданої шкоди. Тобто, треба звернутися з заявою до правоохоронних органів та переконатися, що її внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Навіть якщо надалі не буде встановлено, хто є винуватцем обстрілу, внаслідок якого було зруйноване майно або вбито людину, сам факт цієї фіксації слугуватиме підставою для подальших дій щодо визначення компенсаційних виплат після завершення війни.
На рівні Ради Європи створений реєстр завданої шкоди. І хоча він ще не почав функціонувати, кожному варто зафіксувати втрати документально, щоб потім мати підстави для звернення. Можна також говорити про звернення до Міжнародного кримінального суду, який не приймає індивідуальних позовів, однак заохочує свідків та потерпілих звертатися з інформацією про факти воєнних злочинів. Зокрема МКС збирає факти вчинених воєнних злочинів на сексуальному ґрунті, але він сам вирішує, які справи бере до розгляду. З понад 400 подань України з 2014 року жодне не було взяте до уваги, хоча вони стосувалися конкретних воєнних злочинів. Також існують інститути Організації Об’єднаних Націй – такі, як Комітет з прав людини ООН, Комітет проти катувань, рішення яких можуть носити характер резолюції. У порівнянні з ухвалою ЄСПЛ вони слабші за рівнем впливу, але росія ще перебуває в системі ООН, тому варто працювати й в цьому напрямку.