Переселенка з Сєвєродонецька Луганської області Оксана Кулишева нині живе у Львові, її чоловік – у лавах ЗСУ. Історикиня за фахом, вона ще після окупації рідного міста 2014 року замислилася над тим, що всі проблеми, які має Україна – через невігластво, яке може призвести до втрати державності. Освітня платформа Fourfox, яку вона наразі розробляє, спрямована на подолання радянських міфів та заохочення молоді вчити історію України.

На практичних заняттях, які пропонуються на платформі разом з лекціями з історії, Оксана Кулишева намагається проаналізувати найбільш складні питання, пов’язані з занепадом української державності у минулі роки. Зокрема – питання щодо походження та самоусвідомлення еліт.

ПРО ПОДВІЙНУ ЛОЯЛЬНІСТЬ ЕЛІТ

– Більша частина російських еліт у XIX столітті не були росіянами за походженням. Серед українців  це, наприклад, канцлер Російської імперії Олександр Безбородько та інспектор народних училищ Михайло Юзефович. Обидва вважали себе українськими патріотами і обидва стали активними провідниками русифікації та провінціалізації України.

Сьогодні російська імперія так само включає до управління людей неросійського походження. Навіщо вона це робить – відповідь відома ще з сивих давен. Таким чином легше керувати численними народами, які входять до її складу. Міністр оборони – тувинець Сергій Шойгу, президент РФ – вепс Володимир Путін, патріарх – мокша Кирило Гундяєв, і жоден із них ніколи не заявляв про права тих народів, представниками яких вони є. Навпаки. Кількість вепсів за останні 100 років скоротилася в 10 разів, а щодо мокшан – їхня мова, за даними ЮНЕСКО, наразі перебуває під загрозою зникнення.

Я є прихильницею «теорії еліт», яка була сформована ще в ХІХ сторіччі. І я переконана в тому, що коли немає еліти, немає держави. Ми це наочно бачимо в історії України. Паралелей багато.

Наприклад, Яків Головацький був головою першої кафедри української мови на заході Україні, членом «Руської трійці» – патріотичного гуртка, який розвивав українську культуру традиції, історію. Аж ось наприкінці ХІХ сторіччя ця людина переходить до москвофілів – тобто, він повністю відрікається від всього, що зробив. Вагилевич пішов до поляків, а Головацький пішов до москалів. Чому так сталося? Ці люди були переконаними українцями, й раптом така метаморфоза…

Подібне повторилося у сучасності – коли відомі діячі мали патріотичні погляди, виступали за Україну та її незалежність, а 2014 року зливалися і казали: «Ні, з росією буде краще». Я почала це вивчати й зрозуміла, що справа – в розчаруванні. Люди чекали, що Україна буде жити краще, але нічого не робили, щоб вона стала на ноги.

Країна розвивається за такими ж самими етапами, що і людина. Тобто є етап становлення, етап розвитку й етап смерті. Як і у випадку з дітьми – буває так, що вони народжуються, але не доживають до розвитку. Так і країни – завмирають на етапі становлення, якщо не провадитимуть певну кількість реформ. Відсутність розвитку робить країну слабкою. А що роблять, коли ви слабкі? Вас забивають, як мамонта – те, що зараз і відбувається.

Україна потрапила у залежність від неуцтва. Не вистачає потрібних знань для того, щоб  країна склалася як держава, і зараз є величезний ризик втратити те, що ми маємо. Плюс неосвіченість керівництва країни. Ви запитайте у людей, які по вулиці ходять, чим відрізняється федеративна держава від автономної? Люди не підготовлені. Вони вийшли з Радянського Союзу непідготовленими до виборів, і досі їх ніхто до них не готував. І ми ніяк не вийдемо з-під цього радянського впливу.

ЧОМУ «ДОНБАС» – НЕКОРЕКТНА НАЗВА?

Коли людям зі сходу закидають, що вони менші патріоти та серед них чимало колаборантів – це теж відлуння радянського впливу. СБУ щодня демонструє відкритими справами, що колаборантів дуже багато і на заході, й на сході. Але ж пропаганда добре впливає на малоосвічених людей. Була одна пропаганда на сході, де мало що знали про захід. Так само на заході – нічого не знали про схід. На нас роками навішували купу радянських ярликів, і багато людей ще радянського штибу залишаються під дією пропаганди. Росія до сьогодні просуває наратив про бандерівців як бандитів, і люди це поширюють – від незнання, від малоосвіченості.

Або топонім «Донбас». Термін «Донецький вугільний басейн» стосувався виключно виокремлення промислових потужностей, він не має чітких географічних кордонів і не є адміністративною назвою регіону (тим більше, що частини Луганської та Донецької області – це західний Донбас, а східний Донбас – це Ростовська область рф). Пересічні люди ніколи цей термін не вживали.

Активно його почали використовувати десь з 2000-х, і переважно російські ЗМІ. Для чого? Нібито так коротше, аніж «Луганська область», «Донецька область» або «Слобідська Україна». А на мій погляд, за цим терміном стояв маніпулятивний сенс із намаганням від’єднати цю частину задля введення поняття сепаратизму за наче національною ознакою: там каталонці, там палестинці, а тут «народ Донбасу». Таким чином, вони через пропаганду виправдовували агресію проти України, принаймні власному населенню. Задля того, щоб роздмухати ситуацію, їм був потрібен «Донбас».

Чому в Україні цей термін підхопили, мені важко сказати – він дурний, це точно. Вже й росіяни його не використовують. Якщо раніше вони його застосовували як обґрунтування нападу, то зі збільшенням їхніх апетитів він став вже неактуальним і його просто прибрали з дискурсу.

Використання терміну «Донбас» до жителів Донеччини, Луганщини саме українцями було недоречно і тоді, і сьогодні. Він не має жодного стосунку до нації, так землі України не називалися. Українці всюди, на Донеччині, Луганщині зокрема – то навіщо їм надавати якісь нові ознаки, тим більше – непритаманні історично? Якби говорили «слобожанці», «приазовці» або «запорожці» – це хоча б було зрозуміло (на кшталт «галичани» чи «волиняни»).

ОСВІТА ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ЕЛІТИ

Коли нас почали бомбити ще у 2014 році, я була дуже зла. І з розумінням, що ця війна є результатом невігластва, я вирішила докластися до того, щоб у нас була просунута освіта. Я маю надію, що коли люди будуть освіченими, створюватиметься еліта, яка потім зможе керувати країною.

Освітня платформа Fourfox розрахована на дітей 16-17 років. Вона буде інклюзивна, тобто доступна для людей із вадами зору. Я маю учнів в окупації, тож до уроків вони можуть повертатися, переглядати записи, якщо з інтернетом будуть негаразди.

Зараз записується курс з історії України, він є мультидисциплінарним, і дуже сильно відрізняється від шкільної програми. Там є ті знання, які діти не отримують у школі. До речі, я ніколи до цього часу не давала теорію фашизму, зараз даю – оскільки нас звинувачують в тому, що ми начебто фашисти, діти мають розрізняти, що це насправді таке. Буде розділ про економіку, географію, культуру, політику.

Лише курс з історії України міститиме 70 лекцій. Ще буду розвінчувати міфи, планую розділ профорієнтації, курси з ЗНО. Вміння укладати рішення, вести переговори, не боятися «продавати» себе – це також речі, які потрібно викладати. Я сама пройшла курс з перемовин через «теорію ігор» – стратегічні ігри включені до освітянських програм Європи, але в Україні їх не пропонує жоден університет.

У мене є шанс якимось чином змінити суспільство, і це добре. Тому що своя країна – це є своя країна. Що буде, якщо її не збережемо? Нас роздеруть на шматки, інтегрують до інших суспільств, а там інші мови, культури… Сподіваюся, моя просвітницька робота стане для багатьох поштовхом для розвитку.