«Відчуваєш себе людиною! В борщі купа м’яса, а суп з фрикадельками реально з фрикадельками!» – такі відгуки на свою продукцію отримує від бійців маріупольчанка Марія Бубнова. Втім, страви, які її родина виготовляє у Славутичі, подобаються не лише військовим. Також їх охоче споживають сім’ї з дітьми та студенти, адже це дуже зручно – треба просто розігріти пакет.
В Маріуполі родина Бубнових багато років працювала над розвитком великої овочевої компанії «Азовська фабрика-кухня». У магазинах міста успішно продавалися упаковки їхніх овочів, салатів та заморожених супів. Бізнес процвітав, діти підростали, ініціативна Марія встигала ще й брати активну участь у громадському житті. Все обнулилося 24 лютого 2022 року.
ВТРАТИТИ, АЛЕ НЕ ЗДАТИСЯ
Першу спробу виїхати родина зробила 26 лютого. Але коли привезли до ТрО 300 кілограмів своїх заморожених супів, почули від військових, що вже ніхто нікуди не їде – навколо міста танкові бої. Довелося залишатися й шукати більш безпечного місця, ніж будинок, де вони жили. Перебували у друзів, то там, то там, з собою мали мінімум речей. Тож коли все ж таки вдалося вирватися з облоги 15 березня, автівка була практично порожньою.
– Я залишила склад з тонами овочів волонтерам з хабу «Халабуда» – потім мені передали, що вони стали людям у нагоді, хочеться в це вірити. Знаю, що дві наших вантажівки згоріли, а що з обладнанням – невідомо. Мабуть, вже все розтягли. Після того, як виїхали моя сестра, мама, свекруха, всі знайомі, я не маю зв’язків з Маріуполем, нема у кого спитати. Вважаю, що нам пощастило втратити лише майно, в інших людей набагато гірші ситуації, на жаль.
Марія вирішила, що одразу після виїзду з облоги недоцільно витрачати останній ресурс на облаштування в Україні. Тож відновлювалася разом з дітьми і родичками в Нідерландах, де було значно легше розв’язувати питання з житлом, школою, утриманням себе та дітей. Однак просто так там не сиділа – психологічно, каже, було легше загрузити себе роботою з планування нового бізнесу в Україні.
– Шукала можливості для повернення і відновлення харчового виробництва, писала грантові заявки. Досвід у нас був: 2018 року ми з чоловіком Сергієм отримали грант від обласної програми «Український донецький куркуль», також співпрацювали з USAID, іншими донорами. У січні 2022 року ми саме мали ухвалену угоду з USAID, і мені було важливо знати, чи вдасться ці кошти спрямувати на інший бізнес, не в Маріуполі. Паралельно я обирала по Україні локації для виробництва – спілкувалася з людьми у соцмережах, списувалася з головами громад, порівнювала умови.
ГОСТИННИЙ СЛАВУТИЧ
Найкращі умови запропонували у Славутичі. За словами Марії, міська адміністрація дуже зацікавлена у розвитку бізнесу, тож у серпні 2023 року усі Бубнови воз’єдналися саме там.
– Місто нове, чисте, дуже класне. Нас майже за ручку водили, допомагали з усім. Ми навіть до ріелторів не зверталися, коли надумали там оселитися – команда центру регіонального розвитку нам усім просто по знайомих знайшла житло за символічними цінами. Надали приміщення для цеху. І досі від громади відчуваємо лише підтримку, всі питання вирішуються швидко, мені все дуже подобається.
З бізнес-ідеєю родина на той час вже визначилася остаточно. Вирішили робити готові супи довготривалого зберігання у реторт-пакетах і просувати в Україні саме цей напрямок.
– Ми створюємо цей ринок, можна так сказати, бо маємо щонайменше три складові унікальності. Перша – виготовляємо звичайні домашні рідкі страви зі свіжих продуктів, не якісь консерви. Друге – працюємо не вручну, автоматична лінія забезпечує швидкість і масштаби. Технологія приготування та стерилізації в автоклаві дозволяє зберігати повністю готові страви без холодильника до 24-х місяців. По-третє, ми це зробили умовно втрьох, тобто у ціні не закладена вартість цілої команди.
Марія каже, що «з нуля» замахнутися на велике виробництво і вибудувати його крок за кроком було неймовірно важко. Однак на те, щоб знов розпочинати з малого і потроху зростати, як це було у Маріуполі, вже не вистачало терпіння. У нагоді стали й минулий підприємницький досвід Бубнових, і наполегливість, з якою жінка брала участь в усіх грантових програмах, спрямованих на розвиток бізнесу.
– Загалом нам вдалося залучити грантів десь на 500 тисяч доларів – і від держави для переробних підприємств через «єРобота», і від Проєкт USAID, ПРОООН тощо. Я подавалася на всі конкурси, що були в Україні, і за весь час отримала лише дві чи три відмови. Тож коли я чую від людей, що немає можливостей, завжди дивуюся. Все є, просто треба в себе повірити.
До речі, щоб допомогти підприємцям-початківцям, Марія читає у Славутичі лекції, проводить консультації, а також на громадських засадах веде групу в Телеграмі, де ділиться корисною інформацією щодо навчання та грантової підтримки бізнесу.
Ще один напрямок, який обрала для розвитку Марія Бубнова – це жіноче лідерство. Їй важливо показати можливості жінок у розбудові Україні, тож вона знаходить час для участі у національних конференціях, форумах та воркшопах.
ХОЧУ БУТИ ВИДИМОЮ
– Моє підприємство дарує мені час, вивільнений від приготування обідів, – відповідає Марія на питання, як вона все встигає. – Захотів син поїсти, то пішов і розігрів суп, нема проблем. Це дуже суттєвий інструмент підтримки для мам, які працюють.
Наразі під брендом «Нова кухня» виробляється чотири види продукції – борщ з телятиною, сирний суп, суп грибний та курячий з фрикадельками. Нещодавно підприємство придбало грантовим коштом коптильню, тож невдовзі будуть ще солянка та гороховий суп з копченостями. Асортимент складали за результатом опитування потенційних споживачів у соцмережах.
– Наприклад, було питання: борщ зі свининою, яловичиною чи телятиною? Люди обрали телятину. Тепер це дещо обмежує нас у розвитку, бо ми плануємо експортувати свою продукцію до Євросоюзу, а туди не можна завозити українську телятину. Втім, це ще попереду, завжди можна переоблаштувати устаткування на випуск нового виду продукції та замовити нову упаковку.
До слова, про упаковку. Бубнови не шукають легких шляхів, тож плівку для реторт-пакетів замовили брендовану, з вже нанесеною поліграфією, не як у всіх (зазвичай виробники готових страв довготривалого зберігання користуються готовими зеленими пакетами, на які просто клеять етикетки з назвами). У кілька рулонів такої упаковки вклали аж 20 тисяч євро, але це гарантія, що новий бренд стане впізнаваним.
– Я дуже хочу бути видимою, – каже Марія. – Знаю, що ми пропонуємо якісні та смачні страви. Я власноруч розробляла рецептуру, десятки варіантів борщів ми з донькою Аліною наварили, поки не вдався саме той – червоний, а не помаранчевий, стільки-то грам солі на порцію, стільки-то перцю… За ті тижні, що ми вийшли на ринок, маємо лише схвальні відгуки, тож головною моєю роботою стає поширення інформації про нашу продукцію по усіх зацікавлених спільнотах, щоб знайти постійні канали збуту.
Роботою Сергія є безпосередньо процеси у цеху. З іншими напрямками допомагає ще один партнер Андрій, теж з Маріуполя. 17-річна Аліна підтримує сімейний бренд просуванням у молодіжних групах в інтернеті. А сину поки 9 років, він просто вчиться у гімназії Славутича і любить супи від мами у пакеті.
З робітниками у місті проблем немає. Бубнови поступово розширюють штат, наразі на виробництві працюють до 12 людей. За одну зміну вони виготовляють півтори тисячі пакетів продукції. Одна порція – 400 грам. Ціна борщу – 72 гривні за пакет, супів – 55 гривень.
На сайті «Нової кухні» nk-food.shop пропонується «підвісити» порції для захисників. Доставка у військо – за рахунок підприємства, зі знижками на продукцію. Ця пропозиція, на думку Марії, має бути цікавою для волонтерів, і не лише військових. Наразі «Нова кухня» постачає свої супи благодійному фонду Харкова, який годує цивільних, коли є прильоти та відключення.
Власних точок продажу Бубнови поки не планують. Замовлення отримують через сайт та Розетку. Виставили продукцію в одному з магазинів Славутича – запитом поки задоволені. Та й надалі готові до співпраці з приватним бізнесом, власниками крамниць та мереж.
