Психологиня БФ «СОС Дитячі містечка» Ольга Голубицька з перших днів повномасштабного вторгнення долучилася до психологічної підтримки українців. Вона консультує дітей та дорослих, проводить групи підтримки та досліджує емоційний стан людей, змушених щодня реагувати на виклики війни. Чому шкідливо зранку дивитися новини, як не «падати» з емоційних гойдалок і не заражати один одного зневірою, психологиня розповіла читачам «Схід NOW».
ГРА В ХОВАНКИ
– Будь-яка криза – це перехідний етап. Але зараз ми не можемо казати про процес проживання кризи як вихід на наступний рівень. Адже сам фактор, який її провокує, не змінюється – війна продовжується. Через ментальну втому нам вже доволі довгий час складно віднаходити емоції, які колись мотивували та були рушійними для розвитку. За три роки ми використали всі ресурси витривалості, які були накопичені, а генерувати нові на етапі кризи занадто складно. Тому ми здебільшого намагаємося залізти в якусь схованку, щоб просто пережити цей час.
Природно, що людям у такому стані не хочеться думати про реалії та включатися в складні процеси. Звісно, більшість розуміють проблеми в країні, зокрема на фронті, але цей стан створює хибне враження, що їх можна уникнути, якщо добре заховатися. І починається болюча гра в хованки – всередині себе, у стосунках, в соціумі.
Натомість люди максимально відкриті до афективного реагування: включатися в скандали, публічно генерувати стан апатії та відчуття, що ми рухаємося в нікуди. На жаль, ЗМІ не завжди адекватно допомагають суспільству, не прораховуючи, наприклад, довгостроковий вплив гучних заголовків. Побачивши «кричущу» назву, більшість нестабільних людей, навіть не відкриваючи новину, одразу готові дестабілізуватися та дестабілізувати своє оточення. І це може спрацювати таким подвійним ефектом: викликати емоції, але не показати, як і де вони мають знайти вихід.
Виснаження через повторення подій, що травмують, демонстративна їх гіперболізація, стратегія тотального уникання при критичній відсутності опори та образу майбутнього формують також певну схильність до споживання російського ІПСО. Бо, на жаль, у такому стані вже немає на чому ґрунтувати критичне мислення – саме через нестачу внутрішнього ресурсу. Відбувається будь-яка подія, до роздмухування якої долучилися російські спецслужби, і майже одразу я відчуваю це на своїх сеансах – люди приносять множинну тривогу, яка проявляється відчуттям безпорадності.
ГНУЧКІСТЬ ЗАРАДИ СТІЙКОСТІ
– Зараз, як ніколи, важливо плекати резильєнтність – динамічну властивість особистості, що допомагає долати стреси конструктивним шляхом. Іншими словами, йдеться про здатність пружини відновлюватися після натискання. Треба працювати над тим, щоб пружина, тобто ми, не зламалися, а якомога довше могла згинатися і розгинатися, витримуючи навантаження – принаймні довше, ніж ворог. А для цього треба розуміти, який тиск може витримати ця пружина, коли потрібні паузи та відпочинок.
Тому, як би банально це не звучало, важливо звертати увагу на здоров’я. Ментальна втома та існування в стані війни загострює хронічні захворювання, лікарі різних спеціальностей фіксують перевантаження організму токсинами. Нещодавно, я слухала доповідь трихологів про те, що навіть волосся українців накопичує шкідливі речовини, які з’являються через вибухи, обстріли, пожежі, погіршення екології. І так не тільки у військових, на стан яких війна впливає найбільше, це стосується усіх мешканців країни.
Впевнена, для підтримання стійкості вкрай важливо приділяти увагу профілактиці хвороб, допомагати собі долати деструктивні наслідки: більше ходити, наприклад, щоб стимулювати циркуляцію в організмі та запобігати атаці токсинів на внутрішні органи.
А ще важливо «домовлятися» з собою. Наприклад, не дивитися одразу після сну новини – дати собі хоч пів години на виконання приємних ритуалів: чай, кава, музика чи серія улюбленого серіалу. Ці абстрактні речі дозволять мозку налаштовуватися на сприйняття різного, а не тільки тривожного. Бо якщо ми хочемо витримати цей етап, маємо тренувати гнучкість нашої «пружини», тренувати різноманітність мислення.
Наведу приклад з практики. Одному чоловікові, який відчуває втому та тривожність, я дала завдання вишукувати кожен день хороші новини про Україну. Бо насправді вони є, але через зосередженість на переживанні тривоги люди їх не бачать – так створюється враження, що їх взагалі немає! Я раджу слідкувати в соцмережах за людьми, які стабілізують ваш стан тривоги, які демонструють критичне мислення, якщо вам не вистачає власної оцінки подій. Це допомагає не впадати в апатію – можливо, все не так, як здається на перший погляд.
Чи не найбільша загроза нашій стійкості – саме тунельне мислення, в якому немає варіантів, немає виходу, немає майбутнього. Через це хороші події погано вкладаються в лінію життя, яке відчувається сірим та розмитим. Тому найважливіше зараз – нагадувати собі, що ти можеш щось змінювати, чимось ділитися, кудись рухатися.
Ольга ГОЛУБИЦЬКА, психологиня БФ «СОС Дитячі містечка»:
– Як допомагати близьким людям? Раджу не знецінювати їхні почуття. Ці фрази – «не кажи так», «не придумуй», «все буде добре» – це насправді не про підтримку, а про «замовчи, я не хочу це чути». Якщо в певний момент дійсно немає ресурсу слухати, краще відверто про це сказати: «давай поговоримо про це завтра, бо сьогодні мені важко». Ця щирість дає й додатковий ефект – люди розуміють, що можна казати «ні» близьким, коли ти сам вже не тягнеш. І від цього ваш контакт не зруйнується! Але якщо ви пообіцяли поспілкуватися, то нагадайте про це самі – покажіть, що вам важливі почуття та думки людини, що ви поруч, навіть якщо вчора не готові були підставити плече.
Це важливо, бо часто люди думають, що тільки вони не вивозять. Але в такому стані може опинитися будь-хто. І якщо немає сил щось казати, можна просто посидіти поруч, вислухати потік свідомості, сказати – знаєш, я також інколи втрачаю надію. А тоді запитати – чим я можу допомогти, чого б тобі хотілося? Насправді можна пропонувати різні дії, головне – вони мають повертати владу над своїм життя. Запланували завтра разом готувати? Добре! Купили на ринку ароматні продукти, разом зварили смачний борщ? Пишайтеся цим! Це так цінно – робити акцент на досягненнях, відчувати, що ми над чимось маємо контроль. Якщо хочете, можна навіть святкувати результати своїх кроків.
МЕНТАЛЬНЕ ППО
Вплив війни на психологічний стан українців: цифри
У Міністерстві охорони здоров’я ще на початку повномасштабної війни прогнозували, що близько 15 мільйонів українців потребуватимуть психологічної підтримки. Наразі, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 10 мільйонів людей мають ризик психічних розладів, і з наближенням зими ситуація загострюється.
Дослідницька компанія Gradus Research щороку дізнається про стан ментального здоров’я українців. Під час опитування восени 2022 року 41% респондентів оцінили свій стан як задовільний, 51% визначили його як середній, 8% – незадовільний.
Опитування, проведене через рік, показало, що так само 51% українців визначають свій ментальний стан як середній. Але водночас збільшилася частка тих, хто оцінює свій стан як незадовільний (з 8% до 11%), та зменшилась частка тих, хто вважає його задовільним (з 41% до 38%).
На початок 2024 року знову зросла частка українців, які визначають свій ментальний стан як незадовільний – до 13%. Також до 36% зменшилася частка тих, хто вважає його задовільним.
Червневе опитування Центра Разумкова показало, що у 55,8% українців психологічний стан за останній рік погіршився. У 33,6% він не змінився і лише у 2,9% – покращився.
Найбільше українці скаржаться на відчуття тривоги, знервованості, напруженості та на порушення сну. Також за останні два роки вчетверо зросла кількість пацієнтів із ПТСР: якщо за весь 2021 рік діагноз «посттравматичний стресовий розлад» було встановлено 3 тисячам пацієнтів, то 2023 року – вже 12 тисячам. А 2024-го «довоєнний» (мається на увазі велика війна) річний показник був досягнутий вже за перші два місяці.
Ще один тривожний факт: 78% опитаних ніколи не відвідували психолога чи психотерапевта. Добре хоча б те, що 40% із них не виключають такої можливості у майбутньому. Адже, за оцінкою Національного інститута стратегічних досліджень, психологічної допомоги потребуватиме 40-50% населення. Серед військових та ветеранів кількість таких людей складатиме 1,8 мільйона, серед людей старшого віку – 7 мільйонів, серед дітей та підлітків – близько 4 мільйонів. При цьому 3-4 мільйонам знадобиться саме медикаментозне лікування.
«Схід NOW», як відповідальне медіа, турбується про своїх читачів. Тож закликаємо не боятися звертатися по допомогу до фахівців – це не боляче і не страшно! Ви ж не соромитеся лікувати зламану руку? То що зупиняє вас від піклування про ментальну обороноздатність свого організму?
