2016 року перед виборами в США, коли потрібно було дотягтися до найглибших нетрів аудиторії виборців, на сторінках новостворених груп в соцмережах почався масовий постинг таргет-картинок, які миттєво ставали «вірусними». Те ж саме відбувалося й напередодні референдуму по брекзиту у Великій Британії. Мета – подивитися, наскільки глибоко в цільову аудиторію може проникнути «той самий» меседж, який має вплинути на думку виборців. Контент конструювався для різних вікових груп, тестувалися різні сюжети – як нейтральні, так і такі, що тиснуть на емоції. Один в один ті, що зараз постять в Україні про самотніх військових, яких ніхто не привітав з днем народження, чи бабусь, до яких ніхто не приїхав у гості.
ВІРУС ОЛЬГІНО
Що об’єднує ці технології? Джерело маніпуляційного втручання. Російська федерація.
Конспірологія, скажете ви. І будете неправі. Офіційні розслідування в США та Великій Британії щодо впливу російської пропаганди на ключові політичні кампанії 2016 року синхронно вийшли на таку собі «Агенцію інтернет-досліджень» (IRA), яку ще називають «фабрикою ольгінських ботів».
Десятки тисяч керованих з Кремля акаунтів, більшість із яких, вочевидь, є створеними штучно, продовжували маніпулювати свідомістю людей і надалі. 2019 року комітет Сенату США з розвідки повідомляв, що активність російської «фабрики» зросла більш ніж на 200% у Інстаграмі та на 50% – у інших соцмережах. Причому коефіцієнт кліків контенту, створеного IRA, в 10 разів вищий, ніж у типових постів, наприклад, у Фейсбуці.
Наступний стрибок активності російських ботів зі зрозумілих причин стався на початку 2022 року, й відтоді цей марафон не припиняється. Днями директор ФСБ відзвітував про викриття чергової російської ботоферми на кілька тисяч фейкових акаунтів, які поширювали створений штучним інтелектом антиамериканський та антиукраїнський контент. Попри те, що адміністрації соцмереж періодично блокують такі акаунти пачками, їхня кількість лише зростає. Маніпуляційні повідомлення зазвичай розповсюджуються через групи з нейтральними назвами («Чудовий Світ», «Радість життя») або навпаки – з назвами-гаслами (Українці за Перемогу!», «Підтримуємо своїх»). Всі вони, попри безглуздий зміст, мають напрочуд гігантську кількість підписників – «накрутити» аудиторію для ботоферм не проблема.
IRA чудово знає, як сконструювати повідомлення так, аби на нього захотілося відреагувати. До кожного користувача добирається свій ключик (небезпечно думати, що для цього не використовується наука). Жаль, сум, страх, радість, почуття провини, ностальгія – для одних. Обурення й бажання висловитися («Та розплющіть очі, це ж російське ІПСО») – для інших, більш просунутих. Але працюють реакції на такі повідомлення однаково.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ
Отже, ви реагуєте на картинку – і вашим друзям надходить сповіщення, що ви лайкнули/прокоментували такий-то пост. Друзі цікавляться, і теж можуть відреагувати, продовживши поширення. Якщо ж ви робите репост, то вже буквально стаєте частиною ланцюжка, адже в контакт із картинкою та джерелом вступає вже ваша особиста аудиторія, яка за замовчуванням «тепла», бо схильна вам довіряти.
І ось так непомітно мила картинка, на якій панель управління літаком чомусь розташована на задній стіні кабіни пілота, стає «вірусною» і набирає сотні тисяч реакцій. А через двійко тижнів на розтиражованій сторінці замість нібито нешкідливого фото раптом з’явиться тригерне повідомлення, яке розпалить у коментарях сварки та понесеться країною, підігріваючи в людях настрої, які вигідні Кремлю.
Візьмемо, наприклад, злощасний кефір з зеленою кришечкою – улюблений сюжет російських соцмереж, який роками успішно ретранслюється на українську аудиторію з недолугою підводкою «А помніш?». Для росіян така картинка банально працює як ностальгійний наратив, який заколисує будь-який намір людей відбутися у реальному житті. А для нас вона – ще й спонукання до упокорення. Бо провокує тугу за країною, де не було війни (насправді була, і не одна), а люди жили в однакових квартирах, пили однаковий кефір, співали однакові «стариє пєсні о главном» і почувалися братами (теж ні). Тугу за імперією. В сподіванні на те, шо українці, на голови яких спадкоємиця цієї імперії спрямовує ракети, зголосяться на те, що «хороше» минуле краще невизначеного майбутнього, заради якого доводиться так страждати.
А здавалося б, просто кефір, просто картинка…
ЯК НЕ СТАТИ ЧАСТИНОЮ ЛАНЦЮЖКА ПРОПАГАНДИ
Варто мати на увазі, що інструментами кіберпропаганди часто користуються інтернет-шахраї. Тож інформаційна гігієна в соцмережах – це ще й гарантія власної безпеки.
Простий алгоритм, як убезпечити себе та своїх близьких/друзів/аудиторію від участі у ланцюжку кіберпропаганди чи шахрайській схемі:
- Перевіряти походження фото, перш ніж на нього реагувати чи поширювати. Клікаємо на картинку правою кнопкою (або затискаємо екран на смартфоні) – випадає меню з опцією «Пошук зображення через Google». І виявляється, що знайдена дитина/літня людина без імені або овчарки, яких збираються приспати, знаходяться та присипляються вже років п’ять, і найчастіше – десь у Сиктивкарі. А тригерні фото скалічених дітей чи поранених військових (навіть якщо вони справжні, а не створені штучним інтелектом) часто не мають жодного стосунку до нашої війни. Менше з тим, постять їх із текстовками, від яких тхне фаталізмом і приреченістю, на кшталт «Україну врятує тільки молитва!».
- Копіювати та перевіряти у пошуковику перші фрази текстового повідомлення. Особливо це стосується щемних постів про збір грошей на хвору дитину чи пораненого воїна. Можна навіть копіювати номери карт/особисті дані та робити пошук конкретно за ними – ця інформація часто відображається в групах про шахраїв.
- Не реагувати на позначки вашого профілю з текстом на кшталт «Боже, яке горе з ним сталося, ти маєш знати», не відкривати посилання в особистих повідомленнях. Зараз знову масово запускаються фішингові системи, які за лічені секунди зламують і крадуть профілі людей. Відповідно, варто уточнювати/ставити прискіпливі питання/телефонувати, якщо хтось з друзів пише вам із проханням позичити гроші або кинути донат на рахунок – цей акаунт може бути зламаним.
Це не означає, що не потрібно взагалі реагувати на емоційні пости з безліччю знаків оклику, свічечками та іконками. Інколи свічечки – це просто несмак, а ситуації дійсно є критичними та такими, що потребують розголосу. Але без перевірки форсити інформацію – ризикувати стати співучасником пропаганди або жертвою шахраїв.