42-річна Вікторія Туркевич із Сіверськодонецька ще підліткою почала займатись флористикою. Згодом вивчилась в аграрному університеті та зайнялася ландшафтним дизайном для обійсть містян. Через велику війну родина була вимушена кілька разів переїжджати. Вікторія встигла опанувати сільське господарство, але згодом повернулася до улюбленої справи – відкрила студію флористики та квіткову ферму.
Ще у шостому класі Вікторія Туркевич записалася до гуртка квітникарства, де після уроків діти пересаджували кімнатні рослини та доглядали за розсадою. Тоді ж вона стала продавати троянди з сімейної дачі на місцевому базарі.
Дитяче захоплення вплинуло на вибір професії. Знаючи назви майже всіх декоративних рослин рідною мовою та латиною, Вікторія обрала Національний аграрний університет в Києві за напрямком «паркове будівництво». У студентському гуртожитку познайомилася з майбутнім чоловіком родом із Херсонщини, який навчався на деревообробці.
У Сіверськодонецьку вони разом започаткували сімейний бізнес. Вікторія робила ескізи з ландшафтного дизайну, а її чоловік, брат і тато допомагали укладати рулонні газони та висаджувати дерева. 2014 року під час тодішньої окупації міста, коли були заблоковані банкомати, бізнес буквально допоміг вижити – адже клієнти сплачували готівкою.
Після звільнення Сіверськодонецька Вікторія разом із родиною активно долучилися до волонтерства: організовували концерти у військових частинах, привозили речі, продукти, овочі з власної дачі. Взимку жінка забирала прати брудну військову форму захисників.
2022 року родина мала п’ять постійних об’єктів у Сіверськодонецьку, Рубіжному та Лисичанську, які вони вели понад десять років. Восени 2021 року засадили величезну ділянку у Лисичанську, сподіваючись навесні побачити перший розквіт саду…
ЗАКАРПАТТЯ: КУРЯЧЕ ГОСПОДАРСТВО
Вікторія до останнього не вірила, що розпочнеться велика війна. Навіть 24 лютого, почувши ранкові новини, не скасувала планового візиту до лікаря. Але коли дорогою стався ракетний приліт по аеродрому, від усвідомлення та страху в неї земля пішла з-під ніг.
Сім’я Туркевичів із двома дітьми спершу перечікували у родичів в селищі, де зібралася вся їхня велика родина. Але згодом і там зникли світло, газ і вода, а на вулиці вдарили морози. Трирічний молодший син Вікторії щойно важко перехворів, йому не можна було перебувати в холоді, тож вирішили їхати далі. До пасажирського мікроавтобусу завантажилися 19 людей, серед них 10 дітей. Також в евакуацію поїхали п’ять собак.
Перший прихисток знайшли на Закарпатті, у селі Сасовому, за два кілометри від кордону з Румунією. Уже там з часом роз’їхались, і Вікторія з чоловіком та двома синами переїхали до старої хати, в якій ніхто не мешкав вісім років.
– У мене почалося справжнє сільське життя, – згадує Вікторія. – Містянка, яка все життя прожила «на поверхах», мусила перетворитися на селянку. Я засіяла город, завела курей, курчат-бройлерів, навчилась, що з ними робити. Гроші пішли на облаштування хати.
Невдовзі чоловік Вікторії пішов у військо. Його направили на службу в Білій Церкві, і сім’я поїхала за ним. Пошук житла через наявність двох дітей, двох собак і закарпатських курей-несучок, яких Вікторія відмовлялася залишати, перетворився на суцільний квест. П’ять курей їхали разом із нею в багажнику універсалу, а після прибуття здивована родина ще навіть яйця позбирала.
КИЇВЩИНА: СТУДІЯ ФЛОРИСТИКИ
Селище Гребінки, де врешті-решт знайшовся підходящий будинок, був центром територіальної громади зі зручною логістикою: 20 хвилин до Білої Церкви і 40 хвилин до Києва. Вікторія розуміла, що сидіти склавши руки не буде. Вона почала з мінімального, запропонувавши місцевим жителям послуги з садівництва, щоб на перших порах не обтяжуватися орендою приміщень і податками. Перші зароблені гроші йшли виключно на закупівлю робочого інструменту.
Коли наприкінці 2023 року на Київщині відкрилися грантові програми для переселенців, Вікторія вирішила спробувати написати свою першу заявку. Професійний азарт дав неймовірні результати: за короткий час жінка успішно захистила та залучила кілька мікрогрантів. Вагому підтримку Вікторія отримала завдяки БФ «МХП – Громаді» – як дружина військовослужбовця вона два роки поспіль перемагала в конкурсі «Роби своє».
2024 року завдяки першому гранту від МХП жінка придбала професійний подрібнювач гілок, щоб надавати послуги з утилізації сухостою на щепу. Коштом другого гранту Вікторія встановила у своїй студії професійну холодильну шафу для квітів та змонтувала першу теплицю..
Спочатку продаж кімнатних рослин відбувався через соцмережі, а згодом Вікторія відкрила під брендом TurkishGreen стаціонарну студію флористики, де під замовлення виготовляє тематичні інтер’єрні композиції та традиційні дідухи. Також вона запровадила унікальний сервіс: доставляє готові букети власним автомобілем по всьому району.
КВІТКОВА ФЕРМА
Минулого року Вікторія спробувала висадити трохи своїх квітів у ґрунт і зрозуміла, що це прекрасна підстраховка для бізнесу – не бути повністю залежною від постачальників.
– Власне вирощування дозволяє кардинально знизити собівартість квітів, зробити їх максимально доступними для людей у сезон і не залежати від постійного коливання цін на гуртових базах Києва, – пояснює квіткарка.
Масштабувати цю ідею до справжньої квіткової ферми допоміг грант від Mercy Corps, який Вікторія виграла у травні цього року. Відразу на ділянці закипіла робота: встановлюються нові великі теплиці, пробурена глибока свердловина для автономного водопостачання та монтується сучасна автоматична система крапельного поливу рослин.
На полі Вікторія висадила понад 25 видів декоративних культур – сортові тюльпани, нарциси, гладіолуси, величезні колекційні жоржини, айстри та космею. Також майстриня заклала окрему ділянку під багаторічні хвойні рослини та декоративно-листяні кущі для ландшафтного дизайну.
Особлива гордість квіткарки – п’ять видів однорічних злакових трав, які використовуються для створення модних розпатланих букетів, та австралійський евкаліпт, який вона зуміла власноруч виростити в теплиці з крихітного насіння.
Окрім традиційних квітів, Вікторія планує цього сезону втілити у життя ще одну комерційну ідею – виростити особливу декоративну різнокольорову кукурудзу та крихітні фігурні гарбузики різних форм і забарвлень. Цей осінній декор має величезний попит серед столичних флористів та інтер’єрних студій.
Цього року Вікторія Туркевич також відкрила поруч зі студією оглядово-торговельний майданчик під відкритим небом, де виставила на продаж саджанці вуличних декоративних рослин.
Наразі всю гігантську роботу на фермі жінка виконує власноруч, допомагають лише мама та діти. Самотужки сіють насіння, висаджують розсаду на полі. Вікторія зрізає квіти, збирає букети в студії, консультує покупців за прилавком, вантажить посилки, розвозить замовлення.
Якщо раніше, у вихідні чоловіка, родина надавала ще й послуги з подрібнення сухих гілок, то тепер його перевели служити на Харківщину. Сама жінка не впорається, тож готова надавати це обладнання в оренду. Наразі Вікторія психологічно налаштовує себе на необхідність найняти робітника та навчитися делегувати обов’язки.
І поки родина чекає на звільнення Сіверськодонецька та можливості бодай з’їздити додому, незламна енергія луганської ландшафтної дизайнерки проростає яскравими квітами на київській землі. Доводячи, що життя і краса завжди перемагають війну.
