Напевне ви теж зустрічали вислови на кшталт «Поки Львів п’є каву, а на Нікопольщині щодня обстріли», або «Всі вже забули про маріупольців, нікому ми не потрібні», або «От всі допомагають херсонцям, а як же одесити?». А останнім часом у соцмережах знову з’явилися дописи про те, що переселенці зі Сходу, які оселилися у західній частині країни через війну – такі собі дармоїди. Мовляв, «наші хлопці гинуть на фронті, а ці сидять, нічого не роблять, тільки гроші від держави вимагають». Такі дописи збирають сотні репостів і тисячі схвальних коментарів. Їхня мета зрозуміла – розколоти єдність українського суспільства, щоб воно втратило здатність опиратися російській навалі.
РОЗДІЛЯЙ ТА ВОЛОДАРЮЙ
Ще з часів Русі підступна провокаторська сутність московітів анітрохи не змінилася. Розділяй та володарюй – їхній головний принцип. Так було у давнину, так сталося й за часів УНР, так відбувалося і впродовж радянського періоду.
У період новітньої історії України російські ставленики в українській політиці почали приховано працювати на розкол держави через усталення фейкових тез. Наприклад, багато хто пам’ятає, як під час перегонів 2004 року вороги кандидата у президенти Віктора Ющенка поширювали фейк про те, що він нібито ділить українців на три сорти. Звісно, що східняки – земляки Януковича – маркувалися як найнеякісніший «третій сорт». Ми ж не забули, що радниками Януковича у тій передвиборчій кампанії були російські політтехнологи?
Основними наративами того часу стали питання мови та грошей: «Російську утискають!» та «Донбас годує Україну!». Ідеологи Партії регіонів цинічно називали ці гасла «примітивами» – вони ж навіть не потребують аргументів, бо впливають на людей емоційно: підігрівають образу і роздмухують почуття власної значущості навіть в останнього маргінала. Просувалася така собі бездоказова дихотомія: поки ми тут на Сході працюємо, ви там тільки скачете і ніц нічого не робите.
2014 року додався новий тренд – переселенці. Близько двох мільйонів людей, які залишили окуповані території і шукали житло та роботу на новому місці, стали жертвами інформаційної стигматизації під гаслом «Самі винні». Узагальнюючи образ того самого маргінала-східняка, російська пропаганда через створені у соцмережах псевдопатріотичні сторінки почала зливати в український інформаційний простір шок-контент на кшталт «Обкурений переселенець із Донецька зґвалтував українську бабусю і висморкався в український прапор». Одночасно інші пабліки розкручували обурення «крохоборами-західняками», які у рази підвищують ціни на винайм житла і збагачуються на війні.
Вигадані історії про «невдячних донецьких» завдяки російським ботофермам вмить ставали вірусними, а національні медіа, на жаль, радо підхоплювали цей непотріб, легітимізуючи таким чином дискримінаційні наративи, спрямовані на розпалювання ворожнечі всередині українців.
Інформаційно-психологічні спецоперації російських спецслужб (ІПСО) базувалися на одвічному принципі чекістів «крапля правди на тонну брехні». Вони «заходили», бо частково спиралися на реальні історії, тільки от пропагандистський шлейф від них виявлявся настільки потужним, що Центру стратегічних комунікацій і інформаційної безпеки, який досліджує російські ІПСО, доводилося на пальцях пояснювати, що і серед переселенців, і серед тих, хто їх приймав, були різні люди.
А це означає, що будь-яке узагальнення щодо групових ознак людей – токсичне. Були (і є зараз) ті, хто дійсно збагачується на переселенцях, а були (і є зараз) такі, хто надає безкоштовно своє житло втікачам від війни. Були (і є зараз) такі переселенці, хто і до війни вів аморальний спосіб життя та звик покладатися лише на державну соціальну підтримку, а були такі (і є зараз), хто своєю діяльністю активно підсилює нові громади.
Наприклад, у Маріуполі переселенці з Донецька створювали спільноти, які просували сучасне мистецтво, розвивали нові медіа, вливалися до волонтерського руху і домагалися помітних змін у розбудові громадянського суспільства. Така ж історія була у Краматорську, Лисичанську та інших містах Сходу, які активно розвивалися після 2014-го року і де переселенці ставали рушійною силою.
ІПСО НАШОГО ЧАСУ
Протягом восьми років з початку агресії в Україні росіянам вдавалося проводити досить успішні ІПСО і змушувати українців сваритися, постійно звинувачувати один одного й підозрювати у зраді. Проте 24 лютого 2022 року українське суспільство максимально консолідувалося. Трапилось те, чого ворог очікував найменше. І саме така єдність дозволила нам вистояти в перші дні великої війни.
Але ворог оговтався і тепер знову атакує – намагається розколоти країну, розпалюючи внутрішні суперечки.
Зокрема з початку серпня у ТікТоці з’явилося понад 500 відео на тему протиставлення українських міст одне одному. Одні стверджують, що війна триває лише для людей на Сході та Півдні країни. Інші наполягають, що на фронті воюють лише представники західних регіонів. Суцільна брехня, але вона тригерить і тих, хто щодня потерпає від обстрілів у прифронті, і тих, хто знаходиться в тилу, але також ризикує потрапити під обстріли, працює на Перемогу, донатить Збройним Силам України і ховає своїх синів і дочок.
Звісно, виплила й тема утриманців-переселенців, як же ж без неї. «Мери міст на Західній Україні розпочали перевірки біженців, чи дійсно вони мають право на отримання свого статусу та державної допомоги. Тих, хто не пройде перевірку, будуть позбавляти житла» – такі повідомлення стали поширюватися соціальними мережами із посиланням на невідомий сайт із незрозумілою абревіатурою замість назви і без жодної інформації про редакцію. Ще й оце суто російське «Західна Україна» – ніби є така окрема країна зі своїми законами. Але знову сотні репостів, тисячі коментарів «Так їм і треба»… Авжеж, більшість коментарів від ботів, але ж втягнулися і реальні українці.
– Як і всі ІПСО, ця частково базується на маніпуляціях, а частково – на фактах, – пояснює головна координаторка проєкту «Донбас СОС» Віолета Артемчук. – З серпня дійсно змінився підхід держави до виплат соціальної допомоги переселенцям. Через проблеми з наповненням бюджету держава має зробити виплати більш справедливими, щоб допомогу на оренду житла отримували дійсно ті, хто її потребує. Тому державні установи (а не мери) почали проводити перевірку майнового стану переселенців, а також їхнє реальне місцезнаходження. Це вимушена міра, і вона проводиться не лише на Заході, а по всій території країни, в рамках ухваленого закону.
Віолета Артемчук не виключає, що спроби розколоти суспільство будуть здійснюватися російською федерацією і надалі:
– Ми очікували, що непопулярні рішення уряду можуть бути використані для інформаційно-психологічних атак на суспільство. Тобто розкол будуть проводити саме через незадоволення діями уряду, і воно подаватиметься ІПСО як погане ставлення до переселенців. Цією темою легко маніпулювати. І до цього треба бути готовими.
Нівроку є впевненість, що розколоти українське суспільство так, як це вдавалося з 2014 року, росіяни вже не зможуть. Занадто багато горя ковтнули всі без винятку мешканці України. І той факт, що власники житла вже практично відмовилися від сакраментального «донецьким/луганським не здаємо» – напевне, перший тому маркер.
Віолета АРТЕМЧУК, головна координаторка проєкту «Донбас СОС»:
– Нещодавно наша організація проводила дослідження громадської думки з блоку питань, серед яких було і таке: «З якими проблемами стикаються переселенці у нових для себе громадах?». Йшлося у тому числі про напруження у стосунках з населенням приймаючих громад.
З 1600 людей, які ми опитали, лише двоє сказали, що мали непорозуміння з місцевим населенням. Тож я вважаю, що такої проблеми наразі в суспільстві не існує. Я не можу сказати, що напруження взагалі ніякого не виникає, це, мабуть, буде неправдою. Бо стосунки «свій-чужий» існували завжди в будь-які громаді. Наприклад, якщо я зараз переїду на постійне проживання в якесь село на Черкащині і буду загоряти в огороді замість того, щоб поратись із господарством, мене, напевно, будуть засуджувати місцеві жителі. Але це – природнє явище. «Свій-чужий» – це характеристика будь-якої гомогенної системи.
Але я думаю, що такої проблеми, як «переселенець – місцевий», зараз немає, бо якщо людина у здоровому глузді, то вона розуміє ситуацію. Коли щодня лунають повітряні тривоги, ти сидиш в укритті і гадаєш, де наступного разу впаде ворожа ракета, то якось не до сварок із переселенцями. Наразі ці проблеми штучні.