Нема в Україні людини, яка бодай раз під час війни не відчула б відчай, апатію, втрату інтересу до раніше улюблених справ, злість, небажання планувати щось на майбутнє та мріяти. Хтось вже звертався до психолога чи психотерапевта, інші – вагаються або не мають коштів на оплату фахових послуг. Чому будь-які прояви ментального розладу не варто ігнорувати і як безоплатно отримати курс психологічної реабілітації, розповідає Наталія Шамота – менеджерка проєкту з відновлення емоційного здоров’я, який під Полтавою реалізує благодійна організація «Вихід Є!».
Центр із відновлення емоційного здоров’я для постраждалих від війни розташований у передмісті Полтави, на березі Ворскли поряд із сосновим лісом. 4-поверховий будинок розрахований на одночасне проживання 25 людей, які протягом 14 днів мають змогу безоплатно відновлюватися та працювати із психологами.
Проєкт стартував на початку року, відтоді психологічну допомогу отримали 500 людей із Волновахи, Рубіжного, Херсонщини, Харкова, Бердянська, Запоріжжя, Дніпра, Нікополя, Енергодара. Це і переселенці, і рідні військових, і просто цивільні люди, які потребують відновлення ментального здоров’я.
ЯКЩО ВІЙНА НЕ ТОРКНУЛАСЯ ВАС НАПРЯМУ, ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВИ НЕ ТРАВМОВАНІ
За словами Наталії Шамоти, навіть якщо людина не пережила обстріли, руйнування, окупацію, не втрачала близьких, але занурена у тему війни, вона вже має стресовий розлад.
– Іноді люди, які були під обстрілами, почуваються краще, ніж ті, які проживають у відносно безпечних містах. Може здатися, що напряму ті не постраждали, але, можливо, вони занадто емпатичні, і сильно переживають те, що відбувається навколо. У цьому випадку за роки війни людина нарощує такий стрес, з яким вже не може справлятися самостійно.
Будь-яка зміна поведінки має насторожити та спонукати до консультації у спеціаліста. Особливо варто звернути увагу на зміну апетиту, порушення сну, дратівливість, агресію, погіршення стосунків із рідними, втрату спокою та вміння радіти.
– Одна жінка злилася на чоловіка, бо вважала, що він прикривається дітьми, аби не йти на війну, інша – дуже переймалася, що може втратити чоловіка на фронті і залишитися сама з дітьми. Зверталися й ті, хто перебував у апатії і тижнями не виходив з будинку або дуже боявся вийти на вулицю без супроводу. Був у нас чоловік, який виїхав з окупованого міста і відчував сильну ненависть до сусідів, які виявилися колаборантами. Багато тих, хто до нас звертаються, мають високий рівень самоаналізу. Вони розуміють, що з ними відбувається, і хочуть, аби їм допомогли. Часто вони вже були у психологів і знають, що мають прояви посттравматичного розладу, інколи навіть вживали ліки за призначенням психіатра, але повністю впоратися зі своїм станом не змогли.
ПРАЦЯ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Спеціалісти Центру працюють із психологічною травмою за методом, який 40 років тому розробила американська психотерапевтка Мерилін Мюррей для допомоги людям, які пережили будь-які травмуючі події – насильство, розлучення, смерть близької людини. У Центрі його адаптували, аби працювати саме з травмою війни.
– В Україні тренерів, які володіють цією методикою, небагато. У Полтаві наразі працюють два тренери, які пройшли навчання і отримали дозвіл на те, щоб за цим методом не лише допомагати людям, а й навчати інших психологів.
Сам метод базується на поясненні людині наслідків болю, пережитого під час травми, та на навчанні тому, як із ним впоратися. Тобто біль не заглушають, його усвідомлюють і долають. Під час роботи з психотерапевтом люди аналізують свій травматичний досвід, розповідають про хворобливі емоції, які відчувають, навчаються співчувати, захищати себе як особистість.
Курс відновлення передбачає тісну співпрацю психотерапевта і людини, готової над собою працювати. Саме через це в Центрі не допомагають дітям, бо метод орієнтований на дорослих людей, які можуть усвідомлювати травму і працювати з нею. При цьому спеціаліст дає «інструменти», за допомогою яких людина може допомагати собі після того, як поїде з Центру.
– Якщо порівняти психологічну травму з фізичною, то метод полягає у тому, аби розкрити рану, почистити її, а потім зашити. На місці рани залишиться шрам, іноді він буде боліти, але людина вже знає, як впоратися з цим болем, – каже Наталія.
ЖИТТЯ ЗА РОЗКЛАДОМ, ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА СКАНДИНАВСЬКА ХОДА
Найважчими для відвідувачів стають перші 2-3 дні перебування у Центрі. Саме в цей період спеціалісти працюють із травмою, і людині доводиться знову її пережити та проговорити.
Наталія підкреслює, що всі у Центрі живуть за розкладом дня:
– Після підйому та сніданку відбувається лекція, потім кожен отримує індивідуальне психологічне завдання, яке стосується аналізу певних подій у житті. Після цього – групова консультація. О 16-тій відвідувачі займаються з тренером скандинавською ходою, виконують фізичні вправи. Потім на них чекають заняття з арт-терапії та відпочинок. Ввечері проходить група самопідтримки, де людина може розповісти, що вона наразі відчуває, і довідатися про досвід інших.
До Центру їдуть переважно люди 30-50-ти років, здебільшого це жінки. Доволі активно звертаються по допомогу і 60-річні, а от молодь приїжджає рідко.
– Були випадки, коли приїздили до нас ті, кому вже за 70. Вони поверталися додому, а після цього до нас їхали вже їхні діти. Літніх людей ми попереджаємо, що у нас є заняття спортом та скандинавською ходою. Але це їх не зупиняє, більше того, вони це сприймають з ентузіазмом.
Як каже координаторка, найчастіше літні люди звертаються через непорозуміння з дітьми, які спровокувала війна. Під час евакуації кільком поколінням доводилося певний час жити в одному будинку і це погіршило стосунки між рідними – адже в екстремальних умовах люди старшого віку через страх втрат вдаються до надмірного контролю.
– Нещодавно до нас приїздила жінка, яка втратила на війні сина, і після цього почала занадто опікувати онука-підлітка. Вона визнала проблему і звернулася за допомогою.
Проект психологічної реабілітації продовжиться до кінця цього року. За словами Наталії Шамоти, благодійники планують, що Центр продовжить роботу і вже шукають фінансування на наступний рік. Заповнити заявку на перебування у Центрі можна за посиланням murrayacademy.org/sanatory/, а ті, хто не може приїхати, мають можливість отримати допомогу онлайн, отримавши інформацію за телефоном (095) 376 35 56.