У жовтні відзначають Всесвітній день ментального здоров’я. Як то кажуть – ми не празнуєм, бо де переселенці, а де ментальне здоров’я? Але, з іншого боку, треба ж якось зберігати його залишки, щоб вже зовсім не зірвало дах. Тож журналістка «Схід NOW» дізналася, що допомагає людям, які втратили свій дім через війну, підтримувати внутрішнє світло та уникати чорних думок.
ЗДОРОВИЙ СОН І КНИЖКИ
Ольга Герасименко, Донецьк – Слов’янськ – Шахтарське, викладачка
Ментальне здоров’я безпосередньо пов’язане з фізичним, а отже, без повноцінного сну не обійтися, вважає Ольга. Саме це допомогло їй пережити другий вимушений за останні 11 років переїзд на Дніпропетровщину.
Вона намагається лягати не пізніше 23:00 та спати не менше семи-восьми годин. Така звичка сформувалася в неї ще до війни. Жінка каже, що її робота вимагає уважності та зосередженості, а цього можна досягнути, лише якщо дотримуватися режиму дня і висипатися.
– Коли я добре сплю, то в мене є і сили, і здоров’я, і настрій. Крім того, намагаюся ввечері перед сном прогулятися на свіжому повітрі там, де небагато людей. 30-40 хвилин прогулянки мене заспокоюють. За кілька годин до сну не переглядаю соціальні мережі – особливо ТікТок і фейсбук, не слухаю гучну музику та прошу родину знизити рівень шуму вдома.
Також триматися на плаву допомагають хатні справи, звичайна домашня рутина та гумор.
Відволіктися від важких думок та покращити настрій – це до читання. Неабияк допомагають книжки. Нещодавно Ольга прочитала детектив «Сни з колодязя» сучасної української письменниці Алли Рогашко, а до цього – «Жагу до життя» Джека Лондона.
– Я вже більше 15 років читаю книжки тільки українською мовою. Намагаюся купувати збірки новел чи невеликих оповідань, щоб прочитати одне, отримати позитивний заряд, і потім продовжити читання, коли знову з’явиться час.
ПІШІ ПРОГУЛЯНКИ ТА ПРИРОДА
Галина Помазан, Курахове – Луцьк – Львів – Полтава, медична працівниця
Після останнього переїзду Галина змушена була звернутися до психолога. До цього спонукали особисті проблеми, які наклалися на необхідність безкінечної адаптації до нових місць.
Вона розповідає, що деякі поради психолога використовує на практиці досі – дихання по колу під час тривоги та спостереження за природою. Це допомагає відволіктися, знизити рівень тривожності, емоційного навантаження та «перемкнути» думки.
У будь-яку погоду Галина ходить на роботу та з роботи пішки. Таким чином щодня на прогулянку витрачає близько години. Цей час присвячений спостереженню за природою.
– Люблю розглядати листочки на деревах та кущах, небо, квіти. Тобто все, що залишається прекрасним незалежно від мого настрою та думок у голові. Крім того, ходити пішки корисно не тільки для ментального, а й фізичного здоров’я.
Ще відволіктися допомагає спілкування з дітьми та спільний перегляд мультфільмів.
Щоб підтримати своїх дітей, які важко пережили і переїзди, і адаптацію, бояться обстрілів, Галина закінчила курси надання первинної психологічної допомоги. За її словами, короткотермінові сертифіковані курси для медичних працівників, вчителів, поліцейських та рятувальників наразі проводять гуманітарні благодійні організації.
Галина каже, що знизити рівень тривоги можна регулярними заняттями спортом або творчістю – шиттям, вишиванням, в’язанням спицями чи гачком. Її мама Світлана більше півтора року займається йогою, а до цього шила полотняні торби з етнічним орнаментом.
СУМКИ ЗІ ДЖГУТА ТА ВОЛОНТЕРСТВО
Юлія Сергієва, Донеччина – Харківщина – Луцьк, адміністраторка готелю
– Після переїзду хотілося щось робити власними руками, аби відчути землю під собою. Саме тому мене зацікавили курси швачки-кравчині та машинної вишивки, – розповідає Юлія.
На курси вона потрапила не одразу – спочатку на її оголошення про те, що шукає уживану швейну машинку, відгукнулася лучанка, яка запропонувала свою, що стояла без діла. І Юлія почала шити сумки, гаманці, чохли для телефонів з плетеного бавовняного джгута. Вона розповіла, що це її заспокоює, бо таке захоплення вимагає уваги та посидючості.
Також жінка знаходить час відвідувати курси англійської мови.
– Навчання не дає сумувати та зациклюватися на проблемах, а спілкування з однокурсниками допомагає долати стрес.
Чоловік Юлії Артем, син та зять боронять країну, тож крім шиття жінка та англійської допомагає військовим на фронті. Нещодавно їй вдалося зібрати теплий одяг, хімічні грілки для підрозділу, де служить її син.
КЛУМБИ ТА ВІДЕО ДЛЯ СОЦМЕРЕЖ
Ганна Банникова, Курахове – Чаруків, Волинська область, фотографка, відеографка
Разом із чоловіком Ганна оселилася у сільському приватному будинку, хоча до цього все життя прожила в квартирі. Вона зізнається, що садок біля будинку, чималий город та хатні справи допомагали не тільки відволіктися, а й не залишали часу для нудьги чи довгих роздумів.
– Коли мені треба «провітрити голову», я йду на клумбу – пересаджувати чи садити нові квіти, поливати, прибирати траву. Тут завжди робота знайдеться.
А ще Ганна знімає відеоролики про створення картин свого чоловіка Володимира, який малює попри складне порушення зору. Його роботи неодноразово презентували на виставках у Луцьку, Львові, Івано-Франківську, Трускавці. Самотужки знімати та монтувати відео для ТікТока і фейсбука, шукати фон, підбирати музику жінка почала вчитися незадовго до повномасштабного вторгнення.
– Щоб відзняти, змонтувати ролик, накласти музику та титри, мені потрібно десь п’ять годин. Але на підготовку до зйомок іноді витрачаю пів дня. Дуже складно мені було знімати відео про роботу над картинами, присвяченими містам Донеччини – Кураховому, Вугледару, Покровську. Це й дуже близькі, але й водночас важкі для мене картини.
Якщо хтось купує картини Володимира, то Ганна займається пакуванням та пересилкою. Нещодавно їй довелося відправляти картину покупцеві в Німеччину.
– Це не так просто, треба було самостійно збити з фанери ящик для полотна, взяти в краєзнавчому музеї спеціальний дозвіл на вивіз картини за кордон. Це займає час, тож мені ніколи сумувати.
Ще однією розрадою для жінки стали онлайн-уроки англійської мови, які дозволяють відволіктися та тримати у формі розумову активність.
Крім того, родина любить подорожувати, бувати в нових місцях, відвідувати музеї та виставки. За словами Ганни, мандрівки надихають на творчість, дозволяють отримати нові емоції, хоч дорога іноді й втомлює.
