Перші поселення на місці сучасного Белграда з’явилися ще в епоху неоліту, й відтоді не було сторіччя, щоб тут не сходилися в поєдинку армії та не лилася кров. Вважається, що місто було повністю зруйноване 38 разів, але щоразу поставало з руїн і попелу. Його стіни бачили кельтів і римлян, готів і франків, слов’ян і турків. У найстарішій частині міста – Белградській фортеці – можна віднайти історичні пласти Римської, Візантійської та Османської імперій. Архітектурні нашарування епох і еклектична суміш культур Заходу і Сходу формують унікальний вигляд міста з виразною балканською вдачею.
Столиця Сербії постала на пагорбах біля гирла річки Сави до Дунаю. Більша частина міста – зокрема район Старий Град – лежить на правому березі Сави, лівий берег забудовувався вже у новітній період. Через руйнування минулого найстаріші будинки у центрі міста, за винятком фортеці, датуються лише XVIII століттям. Більшість будівель сконструйовано в стилі соцреалізму та бруталізму вже у середині ХХ століття.
Це століття виявилося для Белграда ледь не фатальним. Артилерійські обстріли, вуличні бої – місто відчуло на собі всю міць зброї Першої світової, коли кілька разів переходило з рук в руки між військами Австро-Угорщини та сербською армією. У тій війні серби втратили близько мільйона військового та цивільного населення, приблизно 60% чоловіків країни.
Післявоєнний розвиток та відновлення Белграда було перервано Другою світовою, яка для Сербії розпочалася 1941 року. Німецькі бомбові удари завдали місту великої шкоди – було зруйновано 627 будівель, серед яких Національна бібліотека з 350 тисячами книг, що згоріли вщент. 1601 будинок отримали сильні пошкодження, а ще 6829 – часткові. Вже вдруге з початку століття постраждав Старий палац, резиденція сербських монархів. Сильних ушкоджень зазнала церква Вознесіння Господнього. Загалом на сербську столицю було скинуто понад 200 тон бомб, в тому числі й такі, що містили запальну речовину. Майже 25% відсотків загальної площі Белграда – в основному центральна та північно-західна частина столиці – представляли собою руїни та згарища. Наприкінці війни місто зазнало також бомбардувань союзників.
Після Другої світової Балкани докорінно змінюються, постає соціалістична Югославія, а Белград стає її центром. Нові зміни торкнулись старої-нової столиці – головний акцент робиться на створенні нового соціалістичного простору. Так, Старий палац, реконструйований у 1947-1949 роках, втрачає символіку, пов’язану із монархічним минулим, його функції змінюються. Головною установою центральних органів влади Югославії, а згодом Сербії, стає одна із перших завершених будівель – Палац Федерації (нині Палац «Сербія»).
Наприкінці 1940-х розпочалося будівництво на лівому березі річки Сави. За головну ідею тут приймаються принципи «функціонального міста». Зокрема одним із перших житлових комплексів нового району стає студмістечко, яке задовольняє зростаючі потреби Белградського університету. 1952 року постає муніципалітет Новий Белград, який протягом багатьох років буде залишатися найбільшим будівельним майданчиком Югославії.
За Генпланом 1960 року місто залишалося функціонально поділеним на зони (репрезентативний центр монументальної забудови, район житлових кварталів). Новий Белград будувався переважно в стилі соціалістичного модернізму – як-от споруда під назвою Toblerone роботи архітектора Шегерінського, завершена 1963 року.
До сміливих архітектурних рішень у стилі бруталізму можна віднести вежу Генекс (GenEX) 119 метрів заввишки, яку видно практично з будь-якої точки міста. Її ще називають Західними воротами Белграда. Насправді споруда, збудована у 1980 році за проєктом архітектора Митровича, являє собою дві вежі – одна з них спроектована як житлова, а в іншій розташовувалася штаб-квартира найбільшої на той час експортної компанії GenEX. Коли 1998 року компанія збанкрутувала, одна із веж спорожніла, тоді як у другій висотці досі живуть люди.
Новий Белград з його модерністською архітектурою сьогодні сприймається неоднозначно. Проте, на щастя, це не єдине обличчя міста. З Новим Белградом різко контрастує Земун – район, що колись був окремим містом на кордоні Австро-Угорщини та Османської імперії. Тут збереглося чимало історичних пам’яток, зокрема вежа Гардош. Вона – найпівденніша з чотирьох «веж тисячоліття», які були колись побудовані в чотирьох частинах Австро-Угорщини.
З розпадом Югославії період соціалістичного ідеалізму в архітектурі Белграда завершився. Тут почали з’являтися 5-зіркові готелі, ділові райони, нові концертні та спортивні зали. Для учасників Універсіади-2009 року у місті постало Університетське селище.
Але застій, який спостерігався впродовж останнього десятиліття ХХ століття, залишив по собі дещо сумну спадщину. На думку архітекторів, цей період характеризувався «низьким рівнем функціонування міста, що межує з хаосом». Новий Генеральний план Белграда 2003 року націлений на подолання цих негараздів і проблем, характерних для більшості пострадянських міст – швидку комерціалізацію зелених громадських зон приватним капіталом.
Громадськість Сербії активно реагує на експансію приватних інвесторів, особливо коли вони замахуються на святе. Йдеться зокрема про наміри позбавити міський ландшафт Белграда відбитків бомбардування Югославії силами НАТО, що тривало з 24 березня по 10 червня 1999 року. Тоді постраждали переважно військові об’єкти столиці, але дісталося й цивільній інфраструктурі: будівля Радіо і телебачення Сербії, Авальська телевежа, посольство КНР – далеко не повний перелік руйнувань. Знакові споруди на кшталт Авальсьскої вежі були відбудовані, на місці посольства КНР постав культурний центр Китаю. Але деякі будівлі – зокрема приміщення Генерального штабу збройних сил Югославії вже 25 років залишаються у зруйнованому стані, як меморіал трагічних подій.
А в травні цього року уряд Сербії підписав угоду з американською компанією про 99-річну оренду землі в центрі Белграда для відновлення цих зруйнованих будівель, в тому числі – будівлі Генштабу. Компанія належить зятю Дональда Трампа Джареду Кушнеру, який повідомив, що проєкт вартістю 500 мільйонів доларів включатиме висотний готель, розкішний житловий комплекс, офісні приміщення та магазини. Опозиційні групи виступили з протестами й заявили, що будуть чекати на перші бульдозери, які наважаться наблизитися до будівлі Генштабу. До захисту культових споруд вони закликали приєднатися усіх громадян і особливо – військовослужбовців збройних сил Сербії. Тож ця сторінка історії містобудування Белграда ще тільки розгортається.
