Станом на сьогодні в Донецькій області збережено 24 елементи нематеріальної культурної спадщини (НКС), п’ять з яких внесені до національного переліку України. Методистка Донецького обласного навчально-методичного центру культури Людмила Савченко розповіла, як переселенці з Донеччини можуть додати до цього переліку свої родинні традиції – від старовинних рецептів до обрядів та ремесел.

ЩО МОЖНА ЗБЕРЕГТИ

Пані Людмила пояснює, що нематеріальна культурна спадщина – це не старовинні речі під склом, а традиції, які досі живуть у родинах.

– Ми не можемо подати до переліку глечик. Але техніку гончарства – можемо. Так само з вишивкою: не рушник чи вишиванку, а саму техніку вишивання особливими стібками, – розповідає методистка.

До переліку можуть потрапити кулінарні традиції (але унікальні – як от козацький борщ з кропивою), ремесла (гончарство, ткацтво, ковальство), обряди та свята, народна музика, танці, пісні, традиційна медицина, місцеві говірки та діалекти тощо.

– Важливо, щоб елемент був унікальним. Якщо подаєте борщ – має бути особлива риса, яка відрізняє його рецепт від інших. Кожен збережений елемент – це доказ того, що українська культура самобутня та незапозичена, – зазначає Людмила Савченко.

За її словами, головний критерій – традиція має активно використовуватися щонайменше трьома поколіннями. Якщо про звичай лишилися тільки спогади – це вже, не жаль, не є нематеріальною спадщиною.

– У Старомлинівській громаді Волноваського району живе родина, в якій бабуся передала доньці традицію забивання чопа на весіллі. Донька вже одружила за цим обрядом своїх дітей. Тобто три покоління – бабуся, мати, діти – використовують цю традицію.

Ще один успішний приклад зареєстрованої спадщини – авдіївська каша. Спочатку її дослідили працівники музею, записавши рецепт у старожилів. Тепер носії традиції проводять фестивалі «Каша, що мандрує Україною» та знайомлять з нею всю країну.

ЯК ПОДАТИ ЗАЯВКУ: ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ

Спочатку потрібно визначити носіїв та відповідальну особу. Носії – це ті, хто практикує традицію. Відповідальна особа збирає документи. Це може бути будь-хто: від родича до громадського діяча чи навіть працівника державної структури.

Другий крок – це звернення до вашої громади. Елемент завжди подається через громаду. Вона бере відповідальність за його збереження та популяризацію.

Далі вам потрібно підготувати документи: облікову картку з описом традиції, фото та відеоматеріали, згоду носіїв.

І наостанок – подати матеріали на розгляд обласної комісії, яка збирається декілька разів на рік.

Якщо з якихось причин громада не підтримає вашу ініціативу, можна діяти через громадські організації, які готові взяти на себе відповідальність за збереження елементу НКС.

На етапі ініціації ідеї буде незайвим отримати консультацію у Донецькому обласному навчально-методичному центрі культури, який працює за підтримки управління культури і туризму Донецької ОДА.

– З радістю допоможемо кожному, хто хоче зберегти свою традицію. Надамо пакет документів, проконсультуємо, супроводжуватимемо до подання на комісію, – запевняє Людмила Савченко.

Водночас пані Людмила наголошує: у кожній громаді працює відділ культури, який призначає відповідальну особу для роботи з нематеріальною спадщиною.

ЗБЕРЕЖЕННЯ – ЦЕ МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГА

Директор Центру розвитку «Демократія через культуру» та член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій Олександр Буценко підкреслює особливу важливість збереження НКС в умовах війни.

– Нематеріальна культурна спадщина відрізняється від матеріальної тим, що стосується безпосередньо людини. Людина або група людей визначають, що для них є скарбом. Що ж можна робити, аби він зберігся? Відповідь дуже проста: треба зберегти людину, – пояснює пан Олександр.

За його словами, після 24 лютого 2022 року активізувалася робота Експертної ради, і кількість елементів у Національному переліку зросла з 26 до 115.

– Це завдяки активності наших громад. Активізувалися громади, які перебувають зараз у зоні ризику під постійним бомбардуванням, і ті, які вимушено переїхали до інших регіонів. Вони намагаються докладніше вивчити нематеріальну культурну спадщину своїх мешканців, розуміючи її цінність.

Експерт зазначає, що найпоширеніша помилка при поданні заявок – нерозкриття значення елементу для носіїв традиції.

– Часто заявниками можуть виступати треті особи – організації, пов’язані з туризмом, які подають елемент насамперед у своїх інтересах, не питаючи дозволу громади. Але Експертна рада відхиляє подання дуже рідко, оскільки налаштована підтримувати носіїв традицій і місцеві громади. У більшості випадків пропонує доопрацювати заявку.

Олександр БУЦЕНКО, директор Центру розвитку «Демократія через культуру», член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій:

– Нематеріальна культурна спадщина – це жива спадщина, яка не може бути законсервована в часі. Вона дуже реагує на зміни навколишнього середовища й завжди є сучасною. Ця спадщина спирається на знання, випробувані часом і спрямовані в майбутнє. Зараз навіть процес передачі наступним поколінням змінюється, оскільки спирається на сучасні технічні засоби, залучення цифрових технологій.

Нині, коли ворог намагається стерти нашу культуру, кожна збережена традиція – це маленька перемога. Ми не просто доводимо світові свою унікальність – ми будуємо міст між поколіннями, передаючи дітям найцінніше: знання про те, хто вони є. Українці.