Тетяна Кваша у рідному Соледарі мала власний бізнес – розвивала салон краси, працюючи там манікюрницею. Початок повномасштабного вторгнення року ввів жінку в ступор та депресію. Через відчай, занепокоєння за життя та майбутнє вона не хотіла навіть виходити на вулицю. За два тижні закрила свій кабінет, віддала ключі дівчатам, які продовжили там працювати. І стала волонтеркою.
У березні разом з чоловіком Олексієм та сином Семеном, якому ще не було й двох рочків, виїхали до Кам’янця-Подільського, а у травні оселилися в Києві. Олексій раніше працював шахтарем на руднику ДП «Артемсіль», а тут почав робити ремонти. Тетяна ж займалась маркетингом для бізнесу, чому навчилась незадовго до великої війни.
І обидва волонтерили, співпрацюючи з гуманітарним центром, відкритим у Соледарі. Шукали донорів, забезпечували логістику. Адже з перших днів «великої війни» до міста стали їхати жителі Сіверськодонецька, Попасної, Лисичанська. Приїздили без нічого, навіть зуби не було чим почистити. А ситуація в Соледарі ставала все гіршою, з часом навіть волонтери звідти повиїжджали.
Тоді Тетяна з Олексієм почали співпрацювати з представниками місцевої влади, яка виїхала з Соледара та створила хаб у Києві. Подружжя шукали донорів, передавали гуманітарку до хаба, а вже там розподіляли допомогу та доставляли до сел неокупованої частини Соледарської громади.
З весни 2023 року волонтерська діяльність соледарців набула офіційного статусу. Вони заснували благодійний фонд «Соляна Фортеця», Тетяна стала його директоркою.
– Соледар в окупації, Бахмут стирають з лиця землі. Це дуже тригерило, але не хотілося, щоб і про Соледар забували – саме так і з’явилась назва, – пояснює Тетяна. – Шахти «Артемсолі» дають нам віру в те, що ми повернемося додому. А частинка назви «фортеця» підтримує Бахмут. Ці два міста дуже тісно пов’язані, бо знаходимось поряд.
З часом прийшло розуміння, що БФ «Соляна фортеця» більше не буде займатися гуманітаркою, а зосередиться на збереженні історії міста – через спогади, спільну роботу з активістами, краєзнавцями, істориками, а найголовніше – дітьми. Першим таким проєктом став «Salty – талісман Соледара». Художниця з Харкова намалювала мультяшного героя Солті, який став талісманом міста, та створила декілька пам’ятних листівок про Соледар. Діти придумали влучні вислови та підписи до листівок, за допомогою яких Солті розповідатиме про Соледар всьому світові. Переможців обрало журі, до складу якого увійшли дитячі письменники та вчителі. Наймолодшому учаснику було майже 6 років, найстаршим – 15. Загалом участь у конкурсі взяли 32 дитини з Соледару.
Далі був Святий Миколай, який розіслав подарунки тим маленьким соледарцям, які народились в евакуації та ніколи не бачили рідного міста. Знайшли майстриню, яка зв’язала маленьких Солті та подарували дітям в’язаний талісман, яким можна було прикрасити ліжко або дитячий візочок.
– Діти мають знати, звідки вони, де їхня мала батьківщина, – вважає Тетяна.
Влітку 2024 року БФ «Соляна фортеця» спільно з музеями Бахмута та Хмельницького взяв участь у культурному проєкті «Перетини, або Давайте зустрінемось на…». Мисткині малювали історичні пам’ятки Бахмутського краю, друкували на листівках. В експозиції були представлені роботи українських митців з Бахмутського краєзнавчого музею. На відкриття виставки прибули місцеві жителі, переселенці з Бахмута та Соледара.
Займаючись культурними та мистецькими проєктами з «Соляною Фортецею», Тетяна продовжує розвивати й себе, вкладаючись у підтримку переселенців. У межах проєкту від IREX це була участь у популяризації вступної кампанії для дітей з тимчасово окупованих територій. У 2023 році до вищих учбових закладів вступили 1,5 тисяч випускників з ТОТ, у 2024-му – 11 тисяч. А ще Тетяна виграла тендер і долучилась до проєкту професійного навчання людей з інвалідністю.
А от манікюрною справою Тетяна більше не займається. У 2022 році військові вивезли обладнання з її салону краси в Соледарі, певний час усе простояло спаковане в коробках. Аж раптом в соцмережах Тетяна прочитала історію дівчини з Чернівців, яка стала підопічною спеціалізованого шелтера «Міста добра» для жертв домашнього насильства. Ця дівчина мріяла навчитись робити манікюр та розпочати власну справу – і весь бізнес, який роками будувала з нуля, Тетяна безоплатно передала цій дівчині.
