Ситуація така, що вся Україна сьогодні перебуває в режимі аварійного енергопостачання, а споживачі стикаються з довгими знеструмленнями. Подекуди реакція людей: «це змова постачальників генераторів», «уряд продає електроенергію до країн ЄС», «все через байдужість місцевої влади» (варіант – через «недбалість енергокомпаній»), «бо все покрали» тощо. Вже з’являються й поодинокі голоси про необхідність капітуляції, ніби після неї з’являться світло, вода й тепло. І хто ж це нам зробить? Путін? А хіба він зробив це в Донецьку? Що ж, люди втомилися, люди шукають простих відповідей на дуже складні питання. Щоб зробити ці питання простішими, редакція «Схід NOW» звернулася до фахівців та експертів енергетичної сфери.

ХТО ВИНЕН, ЩО В УКРАЇНІ ВИНИК ДЕФІЦИТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

Станом на січень 2026 року енергосистема України перебуває в умовах критичного навантаження.

• Через масовані атаки 2024-2025 років Україна втратила понад 80%теплової генерації. Частина ТЕС знаходиться під окупацією або в зоні бойових дій. На підконтрольній території Трипільська, Зміївська, Бурштинська, Ладижинська, Придніпровська, Добротвірська ТЕС зазнали критичних пошкоджень або були зруйновані.
• Основу генерації складає атомна енергетика, яка забезпечує понад 60%потреб країни. На підконтрольній Україні території працюють три АЄС: Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська (9 блоків). Запорізька АЕС (6 блоків) залишається під окупацією.
• З мережі каскадів діють тільки три великі ГЕС: Дністровська, Ташлицька та Київська. Значна частина потужностей пошкоджена. Каховська ГЕС повністю зруйнована.

Енергосистема України працює на межі можливостей: з високим дефіцитом, значними пошкодженнями генерації та мереж передачі, а також із підвищеним споживанням через холодну погоду. Експерти відзначають, що ворог очікувано користається нагодою.

Дефіцит в енергосистемі має чітке й однозначне пояснення – це наслідок системних атак РФ на критичну інфраструктуру, наголошує енергоесперт Роман Ніцович, директор з досліджень українського аналітичного центру DiXi Group.

– Дефіцит в нашій енергосистемі виник передусім внаслідок ворожих ракетно-дронових атак. З жовтня 2025-го до 20 січня цього року ми нарахували 19 таких масованих атак. Наслідки атак у грудні 2025-го й січні 2026-го важкі як ніколи. Причому ворог б’є не тільки по об’єктах генерації – теплових, гідроелектростанціях, теплоелектроцентралях у містах, а й по мережах. Тобто інколи немає можливості навіть передати ту електроенергію, яка вже вироблена, наприклад, із західної частини країни на схід.

Коментуючи вибір цілей з боку російської армії, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснює, чому саме системи енергозабезпечення залишаються в зоні підвищеного ризику в період сильних морозів.

– Росія, як і прогнозувалося, продовжує й надалі обстрілювати об’єкти енергетичної інфраструктури України, передусім системи теплозабезпечення. Це пов’язано з тим, що країна переживає період найсильніших морозів цієї зими, і агресор не міг не скористатися такими погодними умовами. Подібні дії цілком відповідають терористичній та геноцидній логіці російської стратегії ведення війни.

Тривалу холодну погоду Роман Ніцович називає другим критичним для енергетики фактором, що одночасно збільшує споживання і ускладнює ремонти.

– Більше місяця мінусова температура, і це суттєво впливає на споживання, адже в такі періоди воно є максимальним. Крім того, морози ускладнюють ремонтні роботи: на дротах утворюється ожеледь, важко дістатися до місць пошкоджень, і це безпосередньо впливає на швидкість відновлення.

У таких умовах енергетики працюють безперервно, особливо в регіонах із найскладнішою ситуацією. До відновлювальних робіт залучені фактично всі ремонтні бригади країни. Спеціалісти працюють майже цілодобово, відновлюючи обладнання та мережі та дозволяючи енергосистемі утримувати стабільність.

Три підконтрольні Україні АЕС потужністю близько 7,7 ГВт сьогодні залишаються фундаментом української енергосистеми, але й вони мають свої обмеження, каже Роман Ніцович.

– Ядерна енергетика вже виробляє понад половину електроенергії в Україні і є основою стійкості нашої енергосистеми. Але навіть якщо всі дев’ять енергоблоків працюватимуть на повну потужність, це все одно не покриє нинішніх потреб. Крім того, атомна генерація працює за рівним графіком і не може гнучко реагувати на пікові зміни споживання.

СВІТЛО СВІТЛОМ, АЛЕ ЧОМУ ЗНИКАЮТЬ ОПАЛЕННЯ І ВОДА?

В Україні електроенергія є ключовим ресурсом не лише для світла, а й для опалення і водопостачання. Тому тривалі знеструмлення впливають відразу на три базові сервіси: світло, тепло і воду.

Тепло для опалення і гарячої води та електроенергію одночасно виробляють міські котельні або ТЕЦ (теплоелектроцентралі). ТЕЦ спалює газ або вугілля і генерує пару або гарячу воду, які через мережу труб подається в будинки. Часто одночасно виробляється електрика (когенерація). Якщо через брак потужності в усій системі генерація ТЕЦ падає, страждає і електрика, і тепло, особливо взимку.

Водопостачання також залежить від електрики: насосні станції для подачі води з джерела до споживачів живляться електрикою від мережі або локальних генераторів. Якщо немає електрики, насоси не працюють, подача води припиняється або знижується тиск.

У деяких містах є резервні дизель-генератори, щоб підтримувати критичні насосні станції. І тут питання до міської влади є коректними: чому заздалегідь не закупили необхідне обладнання?

ЧИ ПРАВДА, ЩО УКРАЇНА ЕКСПОРТУЄ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ ЗА КОРДОН?

Роман Ніцович категорично зазначає, що поширені плітки про нібито експорт електроенергії з України – це фейкові наративи.

– Твердження про те, що зараз Україна експортує електроенергію за кордон, є абсолютною нісенітницею. З 11 листопада 2025 року експорт дорівнює нулю. До того ж, у вересні та жовтні він відбувався лише в окремі години, коли тимчасово виникав профіцит, переважно вночі або рано вранці. Наразі вся доступна генерація працює виключно для внутрішніх потреб, – пояснює аналітик.

Інформацію про комерційний експорт української електроенергії містить сайт НЕК «Укренерго», де у поточному режимі можна подивитися на обсяги експорту та переконатися, що на даний момент його ніц немає.

Натомість Україна змушена компенсувати дефіцит шляхом імпорту, але і цей ресурс має свої межі.

– Україна зараз активно імпортує електроенергію з усіх можливих напрямів – з Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії і навіть Молдови. Але проблема в тому, що навіть імпортовану електроенергію потрібно передати всередині країни до кінцевих споживачів, а це не завжди можливо через пошкодження системи передачі внаслідок ворожих ударів, – каже Роман Ніцович.

Він пояснює також, чому імпорт не може повністю розв’язати проблему дефіциту, бо існують технічні та економічні межі імпорту.

– Доступна нам потужність міждержавних з’єднань для імпорту становить 2450 МВт, але це з урахуванням Молдови. Фактично у вечірні години ми вже використовуємо майже всю можливу потужність. Водночас мають існувати й комерційні стимули – щоб компаніям було економічно вигідно купувати електроенергію за кордоном і продавати її в Україні.

Для стимулювання імпорту нещодавно були переглянуті граничні ціни на оптовому ринку – окремо для денних і нічних годин. Це створило додаткові комерційні стимули, і вже помітне зростання обсягів імпорту саме в ці періоди. Але фахівці наголошують, що імпорт – це лише допоміжний інструмент, який не може повністю покрити наявний дефіцит.

ЧОМУ У СУСІДІВ Є СВІТЛО, А В МЕНЕ – НІ?

Головна причина – електроенергію не завжди можна рівномірно розподілити через пошкоджені мережі. Адже міська мережа виглядає не як «лінія вздовж вулиці», а як дерево з гілками:

• магістральна лінія,
• розподільна підстанція,
• кілька трансформаторів,
• окремі кабелі до груп будинків.

Два будинки поруч можуть бути підключені до різних трансформаторів, або до різних підстанцій, або навіть до різних фаз тієї самої лінії. Якщо пошкоджена одна з гілок, частина будинків залишається без світла, а інші зі світлом.

Навіть сусідні під’їзди можуть бути підключені до різних ліній. У таких випадках технічно неможливо «перекинути» електроенергію з одного під’їзду в інший.

Наявність світла в окремих магазинах чи установах не означає «привілеїв». Часто вони працюють від генераторів або власних акумуляторних систем.

Щодо «змови постачальників генераторів» спеціалісти нагадують, що головне завдання енергетиків – забезпечити системі баланс і запобігти її повному колапсу. Генератори ж є засобом автономного живлення, який використовується приватними особами та бізнесом для забезпечення роботи під час вимушених відключень. Попит на них є наслідком, а не причиною енергетичної кризи.

Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, директор енергетичних програм Центру Разумкова:

– Сьогодні йдеться не про нові загрози, а про ризики, з якими енергосистема України стикається вже не перший рік. Зокрема існують певні ризики атак на підстанції, які забезпечують живлення атомних електростанцій, про які нещодавно попередило Головне управління розвідки. Але й це не є чимось новим. Росія завдає ударів по цій інфраструктурі ще з листопада 2022 року, і за цей час таких атак було вже десятки. Раніше про це просто не говорили публічно – ймовірно, щоб не провокувати паніку в суспільстві. Тепер цю інформацію вирішили озвучити, але це не означає появу якихось принципово нових або надзвичайних загроз.

Енергосистема працює в умовах постійного тиску, і всі ризиковані сценарії давно враховані фахівцями. Ми вже бачимо, що в багатьох населених пунктах діють саме аварійні, а не планові відключення. Тому наразі підстав очікувати якихось надзвичайних чи катастрофічних подій немає.

ЕНЕРГЕТИКА ДЛЯ ЧАЙНИКІВ

Як влаштована енергосистема України

Тривалі відключення електрики та тепла, мороз і короткий світловий день – ідеальна комбінація, щоб на четвертому році війни посилити відчуття тривоги і безпорадності. Щоб краще розуміти, що відбувається, пропонуємо розібратися, як працює система електропостачання в Україні.

Електрика починається з первинної енергії, яка ще не є електричною. Основну кількість енергії в Україні генерують три типи електростанцій: ТЕС, АЕС, ГЕС. Кожна з них використовує первинну енергію (тепло, рух води) для обертання генератора, який і створює електричний струм.

Від генератора електрика потрапляє в трансформатор, який збільшує її напругу. Це потрібно для того, щоб зменшити втрати енергії під час її руху далі по лініях електропередач – ЛЕП: що вищий струм, то більше нагріваються дроти, тим більші втрати. Якщо зменшити силу струму і підвищити напругу, кількість енергії не змінюється і дроти так не нагріваються.

Від трансформатора енергія з високою напругою передається по ЛЕП на великі відстані. А коли наближається до споживачів, заходить на підстанції, де поетапно знижується напруга, оскільки в побуті нам потрібен значно менший вольтаж.

Після підстанцій електрика потрапляє в міську або сільську розподільну мережу. Її елементи трапляються в місті на кожному кроці: дроти на стовпах і трансформаторні будки біля будинків доставляють електрику від підстанцій безпосередньо до вашого будинку. На цьому етапі напруга ще раз знижується до прийнятних наразі 230 В (так, не 220, а саме 230 – такий європейський стандарт напруги офіційно введено в Україні з 1 липня 2025 року). Ну а далі ваш лічильник, розетки і все, що ви до них під’єднали.

Якщо шлях електрики від ТЕС до будинку розглядати як лінійну схему, може скластися враження, що після влучання в будь-який її елемент ви миттєво залишитеся без світла. Проте все не так просто: наша енергосистема – це одна спільна синхронна мережа, де всі елементи пов’язані між собою і мають кілька рівнів підстраховки. Усі великі електростанції – ТЕС, ГЕС, АЕС – працюють під керуванням диспетчерів, і електроенергія фізично тече туди, де є попит. Наприклад, вироблена на заході країни енергія може споживатися на сході чи деінде. За певних умов одна електростанція може частково компенсувати проблеми на іншій, але це не означає, що будь-яку ТЕС можна миттєво замінити.

У разі влучання в ТЕС в системі виникає дефіцит потужності, частота в мережі починає падати (це головний сигнал проблеми), і першою реагує автоматика. На цьому етапі все відбувається автоматично: інші ТЕС, які працювали не на повну, трохи піднімають потужність. Далі підключаються диспетчери: дають команду іншим ТЕС наростити генерацію енергії, залучають ГЕС (якщо є вода і дозволяє режим), таким чином переспрямовуючи потоки електроенергії в мережі. Вся система підхоплює втрату, але не однією станцією, а сукупно. Однак ТЕС, ГЕС, АЕС можуть компенсувати дефіцит лише в межах своєї реальної потужності. Наприклад, АЕС номінально може дати 1000 МВт, один блок на плановому ремонті, інший працює стабільно – доступна генерація 500 МВт, тоді як мережа потребує 800 МВт, тобто для компенсації ще 300 МВт потрібна додаткова енергія від ТЕС або ГЕС.

Якщо відбулося влучання в підстанцію, що живить ваш будинок, то за умови достатньої кількості електроенергії та вцілілих шляхів у системі ви можете навіть не помітити, що вона вийшла з ладу. Адже в сучасних мережах існує паралельна структура передачі енергії: по-перше, лінії високої напруги часто мають кілька підключень до різних підстанцій, по-друге, кожен район або трансформатор може отримувати енергію не лише з однієї підстанції, а через резервні лінії, що обходять аварійну. Перемикання відбувається автоматично. У мережі встановлені автомати і реле, які фіксують аварію на підстанції, миттєво відключають пошкоджені ділянки та перемикають їх на резервні шляхи до трансформаторів. Якщо резервних автоматичних шляхів недостатньо, команду на перемикання дає диспетчер: відкриває обхідний шлях, щоб електрика йшла до того самого трансформатора через іншу підстанцію.

Коли ж електрики немає добу чи більше, це означає, що одночасно спрацювало кілька обмежень: пошкоджені підстанції, перевантажені лінії, обмежена генерація енергії та просто існує небезпека для ремонтних бригад. Тоді резервні шляхи не спрацьовують. Залишається обмежувати споживання знеструмленнями. Комбінація цих факторів призводить до ситуації, яку ми маємо зараз: знеструмлення стають тривалими і непрогнозованими.

ЩО МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ ВИ

Насправді не так багато, але якщо кожен дотримуватиметься певних правил у складні для нашої енергосистеми часи, то це може врятувати від ще гіршого сценарію. Мільйони маленьких дій дають великий ефект.

• Найважчий час для системи – ранок (07:00–11:00) та особливо вечір (17:00–23:00). Вмикайте енергомісткі прилади (пральну машину, посудомийку, бойлер) після 23:00 або вдень.
• Електроплити та чайники – одні з найпотужніших споживачів енергії у квартирі. Грійте рівно стільки води, скільки вам потрібно для чашки чаю зараз, а не повний чайник. Користуйтеся кришками на каструлях – це пришвидшує приготування їжі й заощаджує до 15% енергії.
• Замініть усі лампи на LED (це заощаджує до 80-90% на світлі). Вимикайте з розеток прилади, якими не користуєтеся: зарядки, мікрохвильовки з годинником, телевізори. У масштабі країни мільйони таких «вогників» споживають потужність цілого енергоблоку.
• Бойлери створюють величезне навантаження, коли після знеструмлень гріють воду з нуля. Не виставляйте максимальну температуру (достатньо 50-55 °C). Якщо є можливість, установіть розумну розетку або таймер, щоб бойлер грів воду лише вночі.
• Якщо це приватний будинок чи приміщення малого бізнесу, не підключайте все потужне обладнання до однієї розетки/лінії.
• Короткі, але потужні стрибки шкодять системі. Краще не вмикати одночасно кілька енергомістких приладів і робити паузу 5-10 хвилин між ними.
• Після повернення світла не варто одразу ж все вмикати, дайте системі кілька хвилин стабілізуватися.