За різними оцінками, станом на початок 2026 року за межами України залишаються близько 5,5 мільйона українців, які виїхали через війну. Понад 4,3 мільйона з них мають статус тимчасового захисту у країнах ЄС. І навіть у Ірландії, де проживає лише 84 тисячі українців, нещодавно урочисто відсвяткували отримання ірландського паспорту першою дитиною, яка з’явилася на світ у родині українських біженців. А які взагалі правила отримання громадянства для дітей, що народилися поза межами України? І з якими труднощами стикаються батьки, які бажають зберегти за дітьми громадянство України? Про це – в матеріалі «Схід NOW».
JUS SOLI ПРОТИ JUS SANGUINIS
Правила надання громадянства у всьому світі поділяються за принципами jus soli або jus sanguinis.
Jus soli – це право землі. Тобто де народився, те громадянство й отримав (такий принцип виконується, наприклад, у США та Канаді).
Jus sanguinis – це право крові, коли громадянство дитини визначається громадянством батьків. Саме цей принцип найпоширеніший у Європі.
Звичайно, що на цей основний принцип накладаються певні нюанси законодавства окремих країн, а також враховуються вимоги міжнародного права. Наприклад, Статут ООН вимагає, щоб дитина за жодних обставин не залишалася без громадянства. Тому багато країн дають громадянство попри обставини, якщо в іншому випадку дитина стане апатридом (людиною без громадянства).
ІРЛАНДІЯ
Тут діє правило jus soli. За словами юристки Світлани Сови, в Ірландії існують два способи для дитини отримати громадянство: народитися у батьків, які мають статус тимчасового захисту та прожили в країні три роки, або самій прожити тут мінімум три роки, будучи народженою в Ірландії.
НІМЕЧЧИНА
Німеччина – переважно jus sanguinis, але з елементами jus soli. Дитина тут отримує громадянство, якщо хоча б один із батьків легально проживає п’ять чи більше років у країні та має постійний статус проживання (ПМП).
ПОЛЬЩА
Тут діє виключно jus sanguinis: дитина отримує громадянство Польщі, тільки якщо хоча б один із батьків – громадянин Польщі.
ЧЕХІЯ
В Чехії, як і в Польщі, діє jus sanguinis – громадянство лише через батьків. Виняток надається дитині, якщо у разі відмови вона стане апатридом.
ІСПАНІЯ
В Іспанії діє змішана система. Дитина може отримати громадянство, якщо батьки не можуть передати своє громадянство. Також дитина може набути іспанського громадянства після року легального проживання. Процедура подання та отримання – дуже швидка і спрощена, кажуть експерти.
НІДЕРЛАНДИ
В цій країні діє правило jus sanguinis. Дитина біженців, як і, власне, її батьки, можуть отримати громадянство країни тільки після тривалого проживання (зазвичай п’ять і більше років).
НОРВЕГІЯ
Основне правило набуття громадянства – jus sanguinis.
А ЩО З УКРАЇНСЬКИМ ГРОМАДЯНСТВОМ? ПОЯСНЮЄМО НА ПРИКЛАДІ КОНКРЕТНОЇ РОДИНИ
Українське громадянство надається кожній дитині, народженій від батьків-українців, автоматично за фактом народження, незалежно від того, в якій країні на момент народження перебуває родина, і чи отримує вона громадянство інших країн. Проте попри цю норму, а також діючий закон про множинне громадянство, по факту більшість українських дітей, народжених за кордоном, залишаються невидимими для держави Україна.
– Ми – українці, і наша донечка Квітана – теж українка, яка народилася в Норвегії, – розповідає Данило Ребро. – До Норвегії потрапили 2022 року, виїхавши з блокадного Маріуполя. Перед народженням третьої дитини пологами ми писали консулу запитання про наслідки отримання/неотримання норвезького свідоцтва про народження. У відповідь дізналися, що можна відмовитись від норвезького свідоцтва та прийти до посольства України за українським, але відмовитись від автоматичної реєстрації під час пологів украй складно, тож ніхто цього не робив. Тому ми також вирішили не ускладнювати собі життя.
Коли дитина народилася, співробітник лікарні одразу заніс її дані до реєстру населення податкової служби Норвегії з присвоєнням податкового номеру (аналог нашого реєстраційного номеру облікової картки платника податків, РНОКПП). Самого свідоцтва як бланку немає, тільки цифровий запис, однак є можливість замовити витяг кількома мовами, окрім української.
Потім треба отримати в поліції дозвіл на проживання дитини. Його надають залежно від юридичного статусу батьків: якщо батьки на колективному захисті, то немовлят поліція теж реєструє як біженців на колективному захисті, а якщо батьки мають посвідку про ПМП, то й новонароджені отримують такий статус. Якби родина швидко не зареєструвала Квітану як новоприбулу біженку, вона вважалася б у Норвегії нелегалкою.
Єдина перевага, яка надається дітям біженців, народженим у Норвегії: такі діти більш захищені від гіпотетичної депортації.
Для отримання дитиною українського громадянства (незалежно від країни, в якій перебуває родина) треба підготувати:
- паспорт України одного з батьків,
- перекладений українською та засвідчений витяг свідоцтва про народження,
- заяву про набуття громадянства України за народженням згідно зі статтею 7 закону України «Про Громадянство».
Якщо посольство схвалить заяву, то надається довідка «Про набуття громадянства України за народженням».
Проте, як зазначає родина Ребро, під час оформлення документів виникають певні труднощі, деякі з яких – непереборні. Зокрема складнощі з перекладом: його треба робити з апостилем, а це дорого і складно. Інша проблема – це легалізація дитини для української статистики та баз даних. Українські державні органи її просто не бачать.
– Немає дитини в «Дії», немає в демографічному реєстрі. Вона як привід: громадянство є – а в системі немає. Важко отримати український РНОКПП. Квітана досі його не має. Без РНОКПП не можна замовити український закордонний паспорт для виїзду за межі Ірландії за новими правилами. Ми встигли зробити Квітані за старими правилами, але для наступного виїзду треба вже обов’язково мати РНОКПП. Теоретично можна поїхати в Україну, щоб усе те зробити, але Норвегія заборонила поїздки в Україну ще в 2023-му. Плюс для цього треба мати тимчасову прописку та статус ВПО, але ми не є ВПО, – каже Данило Ребро.
Дистанційне отримання РНОКПП – це окремий квест. У теорії це можливо, але треба дуже ретельно вивчити питання, бути обізнаним щодо всіх нюансів. Навіть міграційні адвокати або люди, які себе ними називають, дуже опосередковано володіють такими знаннями.
СКІЛЬКИ ЇХ?
Отже, поки українські чиновники за чотири роки повномасштабної війни не спромоглися ліквідувати прогалини у процедурах, тисячі дітей, народжених українцями за кордоном, лишаються поза увагою рідної держави. Ніхто не знає навіть елементарних даних – скільки їх взагалі.
Який варіант? А жодних варіантів поки що немає. Усі державні послуги для новонароджених, заходи соціальної підтримки, на які мають право діти, народжені за кордоном – насправді їм недоступні.
Для того щоб нарешті розв’язати це питання, не треба ухвалювати окремі закони. Треба просто розробити процедурні механізми в уряді. І все. Але історія тягнеться роками без жодних зрушень.
Наталія ЮРЛОВА, юристка громадської організації «Донбас СОС»:
– Люди стикаються з недосконалістю процедури документального внесення інформації про дитину, і в цьому питанні широке поле для адвокації. Дійсно, наразі неможливо це зробити в цифровому варіанті, адже батьки мають взяти свідоцтво про народження, видане в країні перебування, перекласти його та апостилювати (в залежності від країни перебування апостиль або потрібен, або ні, тут треба уточнювати). Окрім того що за все це треба заплатити, виникає і нова проблема: консульство видає довідку про українське громадянство не на українському, а на місцевому бланку. І, відповідно, яка в нас виходить ситуація? Є дитина, громадянин(ка) України, вона має документи, які підтверджують, що вона народилась у батьків-українців, але таку дитину неможливо знайти в українському реєстрі – бо до державного реєстру актів цивільного стану дані вносяться лише з бланків українських свідоцтв про народження.
Саме тому, що дані про іноземне свідоцтво про народження, реєстраційний номер, серію цього документу неможливо внести до українського реєстру, інформація не підтягується, і в «Дії» про таку дитину не знають.
Звісно, не йдеться про втрату новонароджених дітей як нових громадян для України – все ж таки закон України про множинне громадянство дозволяє мати людям інше громадянство паралельно з українським. Але також важливо, щоб держава бачила цю дитину і проявляла турботу про неї, щоб ця дитина та її батьки відчували, що вони потрібні власній країні. Йдеться про майбутнє повернення наших українців, які зараз за кордоном.
