Якось у декретній відпустці Валентина Гартовіна – економістка за фахом – від нудьги почала пробувати себе у творчості: то ляльок шила, то в’язала. Але «вау»-ефект на неї справило саме мило. От вона й миловарить вже понад 12 років. Загалом за весь час, відколи вона займається цією справою, зварила понад 1 тону мила ручної роботи.

Спочатку створення мила було заняттям для душі, й лише через кілька років прийшло усвідомлення, що це приносить постійний дохід. А отже, потрібно розвивати цю справу.

– Я пам’ятаю, коли вперше зварила мило і воно вийшло таким, як я хотіла… Зараз згадую перші вироби та сама дивуюся, який великий шлях я пройшла, чому навчилася і скільки досвіду вже маю, – говорить Валентина.

Жінка – переселенка, спочатку з Донецька до Мирнограда, потім – до Кропивницького. Ще в Мирнограді Валентина почала навчатися бізнесу – як вести справу, як продавати. Тоді подалася на грант і на отримані кошти придбала обладнання, необхідне для миловаріння, принтер для друку наліпок і форм для мила, матеріали для роботи.

Вперше їдучи з дому 2014 року, вона збирала лише одяг. А до від’їзду зимою 2024-го ґрунтовно готувалася, стежачи за ситуацією під Авдіївкою – по ній рахувала для себе рівень небезпеки. Вирішивши нарешті їхати, родина Гартовіних забрала з собою усе, що змогла увезти. Серед упакованих у коробки речей було і приладдя для виготовлення мила та свічок.

Аби адаптуватися в Кропивницькому, Валентина охоче відвідує різні заходи – тренінги, зустрічі з бізнесом. У такий спосіб і знайомиться, і шукає нових партнерів.

– Коли бачу анонс якоїсь події, намагаюся не пропускати її. Адже це нагода поспілкуватися, почути щось

нове та корисне, знайти нових партнерів чи клієнтів. Для мене це важливо.

Свої вироби – мило та свічки – підприємниця нині продає онлайн. Раніше брала активну участь у ярмарках – була й у Великих Сорочинцях, і у Києві, і на місцевих ярмарках на Донеччині. Однак, за її словами, ярмарки потребують багатьох зусиль – часу на підготовку товару, грошей, та й власне спілкування забирає ресурс. Тому Валентина налаштувала під продаж свої соцмережі.

Її продукцію купують у різних куточках України, а також у Німеччині, Нідерландах, Естонії. Серед замовників – як приватні клієнти, так і гуртові, які періодично роблять корпоративні замовлення до свят.

Останнім часом Валентина більше робить свічок – розглядаючи їх не лише як елемент декору, а й як терапевтичну складову під час війни. Для них використовує соєвий, бджолиний або пальмовий віск: вони натуральні й приємно пахнуть. Якось у Покровську разом з простором Bulvar втілила чудовий проєкт – на баночках зі своїми свічками надрукувала уривки з поезій Лесі Українки та сучасних українських поетів.

– Щоб зберегти своє ментальне здоров’я, багато людей зараз займаються йогою, медитацією, роблять психологічні вправи. Тож замовляють у мене свічки – в баночках і без, різних форм, які вигадую сама чи підказують замовники. Силует жінки або чоловіка, рукавички, шапки, великодні яйця чи, наприклад, свічки у бетоні – виглядає дуже оригінально та атмосферно.

З метою додатково заробити Валентина записала курс з миловаріння, виготовлення свічок та гіпсових форм, який продає тим, хто хоче опанувати цю справу або покращити свої уміння. І паралельно шукає нові грантові можливості. Наприклад, замість купувати філомент для 3D-друку форм підприємниця хоче виготовляти їх з пластикових пляшок, яких навколо вдосталь. Це збереже екологію і зменшить витрати на закупівлю імпортних складових для роботи принтера і виготовлення друкованих форм.

Нещодавно Валентина провела підрахунки, які здивували її саму – виявляється, вона зварила вже понад тону мила.

– Я порахувала кількість придбаної основи для мила, тож вийшло так багато. За один раз  це може бути від 100 грамів до десяти кілограмів основи – усе залежить від замовлення.