Понад 60 тисяч євро донатів зібрали за 2023 рік волонтерки проєкту «Українська кухня в Берліні» (Küche UA Berlin). Переважно, вони пішли на тактичні рюкзаки, сухпайки та дрони для ЗСУ. Так українські жінки, серед яких багато біженок із Донеччини та Луганщини, не лише популяризують нашу національну культуру через їжу, а й з-за кордону наближають Перемогу.
Рідні Анни (ім’я змінене з метою безпеки) досі залишаються в окупованій Горлівці. А сама вона тікає від війни вже вдруге. Після евакуації до Німеччини перше, що Аня зробила – почала шукати для себе справу, яка б приносила користь Україні. У соцмережах наштовхнулася на організацію, яка шукала волонтерів – і так стала частиною «Української кухні в Берліні».
– Я в Німеччині у дівчат вперше спробувала банош. Навіть вдома один раз зробила сама – дуже смачно! – розповідає молода жінка.
Усі зароблені кошти йдуть на гуманітарну допомогу Україні та ЗСУ.
– У нас вже є постійні клієнти-українці, які приходять на заходи або беруть заморожені страви до різних паті. На новорічні свята великими партіями замовляли вареники, пиріжки. На ці гроші ми передаємо військовим на фронт турнікети, дрони, суху їжу. Також гуманітарні вантажі йдуть у прифронтові міста й села, зокрема для дітей, які залишаються там через батьків. На зимові свята одному з дитячих центрів ми на замовлення закупили сімдесят подарунків.
Щочетверга волонтери пропонують українські страви на туристичному ринку в Берліні Markthalle Neun. Місце їм надають безоплатно, за умови, що на товар буде тільки рекомендована ціна. Поласувати борщем із пампушками, бограчем чи млинцями приходять не тільки земляки. Люблять українське й іноземці. Німцям, наприклад, найбільш смакують вареники та сирники.
– Вареники коштують, наприклад, 8 євро, але покупець може задонатити стільки, скільки вважає за потрібне. Ми не просто продаємо, а й розповідаємо гостям про наші свята, робимо тематичне оформлення, вигадуємо вікторини на знання національних традицій. Наша мета – розповсюджувати українську культуру через страви. Намагаємося показати, що Україна різна, велика, цікава, а ще смачна.
«Українську кухню» запрошують на фестивалі, форуми чи дискусійні майданчики, де передбачається кейтеринг чи фуд-корд. Одним з останніх був Cafe Kyiv. На цей захід українські господині приготували півтори тисячі порцій, зокрема 100 літрів бограча – це затребувало двох тижнів напруженої роботи. Винагородою стала приємна сума донатів – 6 000 євро за один день.
– 19 лютого в Колізеї у Берліні відбувся захід на підтримку України. Там було до п’яти тисяч людей, і наша команда забезпечувала фуд-корд. Урсула фон дер Ляйєн спробувала сирники – нашу топову страву. Й була дуже задоволена, – хвалиться Анна.
Сама вона в команді не куховарить – зареєструвалась як підприємниця і займається організаційними справами, частенько долучається до продажів. Розповідає, що стиль одягу волонтерки мають чорний, натомість у кожної на голові – яскрава хустка.
– Ми у чорному, бо це практично, і ми не так впадаємо в очі, оскільки хочемо, щоб увага була зосереджена на стравах. А українська хустка, по-перше, збирає волосся, а по-друге – ідентифікує. З нами завжди блакитно-жовтий стяг і тихенько грає українська музика. Одного разу до нас підійшов іноземець-музикант і заграв «Ой, у лузі червона калина», а ми підспівували.
«Українська кухня в Берліні» функціонує на базі фонду Ukraine-Hilfe Berlin. Смакоту волонтери готують на кухні одного з берлінських храмів. Кілька разів на тиждень туди позмінно приходять майже 30 ґаздинь. Одна з них – Анжеліка Остапенко з Луганщини. Вона – су-шефиня, а взагалі-то до проєкту залучена вся її родина.
– Німці люблять смачненьке, тож наші сирники дуже до вподоби, – каже луганчанка.
– Ось вареники з вишнями їм не заходять, вони не люблять таких експериментів. А наші сирники неможливо не хотіти, вони дуже смачні, — додає керівниця проєкту «Українська кухня в Берліні» Інна Слободянюк. – Це мій авторський рецепт. Любов – головний інгредієнт.
Окрім любові, є ще кілька секретів. Наприклад, до сирників не додаються білки, тісто замішується лише на жовтках, адже білки змушують додавати більше борошна, тоді втрачається головний смак — сиру. Структура тіста з часом погіршується, тож смажити сирники треба одразу, як замісили.
За словами очільниці проєкту, зараз команді цікаво розвивати ідею тематичних презентацій страв із різних регіонів України.
– Кохання під час війни — така тематика була у лютому. Наше меню складалося з класичного борщу з пампушками за уманським рецептом, були житомирські деруни та львівський сирник. Ми розповідали іноземцям про Софіївський парк в Умані та історію кохання, яка з ним пов’язана.
А ось навесні, каже Ірина, презентуватимуть Схід.
– Зараз я вивчаю кухню східних регіонів, щоб скласти меню. Бо весна – це час надій, я планую, що ми візьмемо Донецьк, Луганськ, Херсон і Крим та приготуємо страви саме з цих регіонів. Таким чином, ми будемо розповідати про те, що ми чекаємо на їхнє повернення. Шукаю рецепти, розглядаю зокрема «Шахтарський» торт.