Український уряд розпочав роботу над черговою новою програмою для переселенців, які втратили (залишили) житло на окупованій або прифронтовій території. Це вже третє за рахунком рішення, яке готується для розв’язання проблеми із житлом для ВПО. Крім того, в Верховній Раді зареєстровані зміни до вже діючого закону, які також у разі ухвалення мають ліквідувати нерівність доступу до компенсацій, яка існує зараз. Три з половиною програми, але мільйони людей, які втратили житло через окупацію своїх міст і селищ, залишаються без допомоги від держави. Газета «Схід NOW» розбиралася, що в цьому питанні відбувається зараз і чого очікувати.
ЗАКОН НЕ ДЛЯ ВСІХ
В лютому 2023 року Верховна Рада ухвалила Закон №7198 про створення державного реєстру пошкодженого та зруйнованого внаслідок вторгнення РФ в Україну житла та порядок компенсації за нього. Закон не поширюється на об’єкти, які на дату запровадження воєнного стану перебували на тимчасово окупованих територіях.
Цей Закон вступив у дію в травні 2023 року та почав виконуватися в серпні. Українцям, чиє майно залишилося на тимчасово окупованих територіях, пообіцяли почати виплачувати компенсації (або хоча б просто приймати заяви на компенсації) в жовтні 2023-го. Потім обіцяли в листопаді і грудні. Потім – навесні 2024-го. Потім перестали обіцяти.
Станом на зараз Закон, який мав би допомогти переселенцям з окупованих територій розпочати своє життя на новому місці, досі не працює в повній мірі. Він поширюється лише на деокуповані території України.
Громадяни, яким пощастило повернутися додому на звільнені території, отримують від держави або житловий сертифікат, що підтверджує гарантії держави фінансувати придбання житла (у тому числі збудованого в майбутньому) в межах певної суми, або грошову компенсацію. Така грошова компенсація нараховується у спеціальному режимі для фінансування будівництва для власників пошкоджених або зруйнованих приватних будинків.
Ані власники нерухомості, що залишилася або була зруйнована в окупації, ані власники майна на територіях, окупованих з 2014 року, права на отримання компенсації не мають.
Закон ці категорії громадян не обмежував у своїх правах спеціально, проте механізми призначення компенсацій у ньому прописані так, що вони є неможливими для ТОТ.
Справа в тому, що для призначення компенсацій місцеві громади мають створити комісії, які повинні виїхати за адресою розташування об’єкта нерухомості і встановити факт руйнації або ступінь пошкодження. На ТОТ або на лінію фронту члени комісії виїхати не можуть, тому і призначити компенсацію – не в змозі.
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
Навесні 2023 року влада започаткувала експеримент у Мелітополі. В рамках пілотного проєкту уряд дозволив приймати заяви на компенсацію зруйнованого житла в окупації на підставі супутникових знімків, які можуть довести факт повної руйнації будинку.
В Мелітополі кількість зруйнованих будинків невелика, вирішили в уряді, тому там легше буде провести апробацію методики.
Пілотний проєкт тривав три місяці. За цей період уряд прийняв 10 заяв. Олена Шуляк, депутатка Верховної Ради від «Слуг народу», голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, підтвердила успішність мелітопольського експерименту.
– На сьогодні немає жодних причин, чому не можна розповсюдити цей експеримент і на інші окуповані міста України, в тому числі Маріуполь та Бахмут. Немає нічого, що технічно не дозволяло б розповсюдити цей експеримент на всі постраждалі міста України. Але уряд не ухвалює відповідного рішення, – сказала Олена Шуляк під час спілкування з регіональними журналістами на початку цього року.
В червні, під час виступу на «Національній платформі стійкості та згуртованості», Олена Шуляк вкотре наголосила: немає причин для того, щоб не поширити мелітопольській експеримент на всі окуповані території.
– Сучасні засоби технічного зв’язку дозволяють точно встановлювати, коли було влучання, в якому стані будівля після влучання, точну адресу житлового помешкання. Напевно, за допомогою супутникових знімків ми не можемо виплачувати компенсації за пошкоджене житло, але за зруйноване – можемо, – наголосила народна депутатка.
ЗАКОН №11161
Однак в умовах «реалій на землі» з’ясувалося, що мелітопольський експеримент не є універсальним, бо допомогти він може далеко не всім власникам майна в окупації.
– Подивіться на Святогірську громаду. Ми розглядали там супутникові знімки. І там є можливість зіставити їх з реальною ситуацією. Побачили ось що: дивишся на знімок будинку у Святогірську зверху – цілесенький будиночок стоїть, а заходиш всередину – а він випалений весь. Його тільки демонтувати, бо ремонтувати там нема чого, – пояснив на зустрічі з громадами сходу України народний депутат від «Європейської солідарності» Артур Герасимов.
Крім того, за більше ніж три роки окупації росіяни встигли побудувати на місці деяких зруйнованих та демонтованих будівель нові дома. Тож довести в такому випадку факт руйнації за допомогою супутникових знімків також неможливо.
Тому в травні минулого року група з 20 депутатів (Артур Герасимов і депутати ще із трьох фракцій ВР) після довгих консультацій з організаціями переселенців розробили і внесли до парламенту новий законопроєкт, який дозволяє вирішити питання з компенсаціями за зруйноване майно для всіх без виключення мешканців окупованих територій. Згідно з ним, під компенсації підпадає будь-яке житло, навіть вціліле, якщо воно залишилося в окупації.
В грудні 2024 року цей законопроєкт під номером 11161 ухвалила Верховна Рада. Ось основні пункти закону:
- Відмовитися від необхідності фото- та відео фіксації руйнувань, взагалі від будь-яких комісійних обстежень нерухомості, яка залишилася на окупованих територіях або на лінії фронту.
- Визнати всі без виключення будинки, квартири, гаражі, які знаходяться на окупованій територій або в зоні бойових дій, такими, що втрачені. Логіка така: яка різниця, чи вціліло житло, чи ні, якщо людина все одно не може ним скористатися. Тому держава визнає право кожної людини, житло якої недоступне, на компенсацію.
- Родина, яка погоджується на компенсацію, віддає майнові права на житло, що знаходиться на окупованих територіях або в зоні бойових дій, державі.
Закон ухвалений, але станом на червень 2025 року все ще не вступив у дію, через те що президент України досі не наклав на нього свою резолюцію.
Замість того, щоб дочекатися й нарешті розпочати втілювати Закон, у підтримку якого виходили ВПО по всій країні, уряд розпочав працювати над новою програмою для переселенців з ТОТ.
ЗАМІСТЬ КОМПЕНСАЦІЇ – ВНЕСОК НА ІПОТЕКУ
Ця нова програма – якщо вона буде ухвалена – передбачає надання ВПО житлових ваучерів, які можна буде використати на придбання житла, як перший внесок за іпотекою, або для погашення іпотечного кредиту.
– Наразі рішення ще не ухвалене, але переговори між урядом та Світовим банком йдуть повним ходом, – заявив голова спеціальної депутатської комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов. – Парламентська ТСК захисту прав ВПО всіляко підтримує цю ініціативу урядовців, яка встановлює справедливість та розширює механізм надання компенсацій українцям, житло яких знаходиться на ТОТ.
Не зовсім зрозуміло сенс повідомлення Павла Фролова щодо участі у новій програмі Світового банку – Світовий банк вже зараз фінансує програму єВідновлення, тобто і так бере участь у фінансуванні допомоги переселенцям.
Окрім того, що ця програма розроблена на користь забудовників, поки більше нічого не ясно. Яким чином, наприклад, вона допоможе переселенцям-пенсіонерам, чий вік не дозволить брати іпотечний кредит? На які кошти ВПО мають робити ремонт у придбаних за іпотеку квартирах на первинному ринку, які здаються у «голому» стані: стіни, стяжка підлоги та розводка?
– Від імені Асоціації молодих ВПО України я заявляю – ми проти вигадування велосипедів там, де потрібно просто поставити підпис і почати виконувати вже ухвалений Верховною Радою Закон №11161, – каже голова організації Аркадій Петросян в коментарі для «Схід NOW».
Асоціація молодих ВПО системно боролася за ухвалення цього закону: брала участь у розробці законопроекту, організувала роботу збору 25 073 паперових підписів, які були передані до Верховної Ради України перед другим читанням, після ухвалення Закону парламентом ініціювала петицію до президента з вимогою його підписати, яку підтримали понад 25 505 людей.
БІЛЬШЕ ЗАКОНІВ, ХОРОШИХ І РІЗНИХ
Окрім вже ухвалених законів щодо допомоги власникам майна на окупованих територіях, депутатський корпус генерує й інші законопроєкти, які частково дублюють один одного, а частково – доповнюють.
Законопроєкт №11444. Пропозиція депутатів: якщо 70% житла в населеному пункті зруйновано, то не потрібні додаткові комісії та обстеження для встановлення факту руйнації або пошкодження.
Також законотворці пропонують звільнити власників сертифікатів від сплати податку у Пенсійний фонд.
Грошовим сертифікатом можна не тільки сплачувати перший внесок по іпотеці, а і гасити залишок суми по іпотечному кредитуванню.
Законопроєкт №13136. Пропозиція депутатів: скасувати дискримінаційні норми, поширити дію Закону про компенсацію майна на окуповані з 2014 року території, користуючись результатами мелітопольського експерименту.
Всі ці закони, які вже ухвалені, законопроєкти, які реєструються у Верховній Раді, а також програми, які розробляються урядом – змістовні, корисні та важливі. Але всі вони мають один спільний недолік – вони не працюють. Переселенці з окупованих територій, які втратили найбільше, не отримують допомоги від держави. І ця несправедливість щодня посилює розрив у суспільстві, якого ще не було три роки тому.
Аркадій ПЕТРОСЯН, голова Асоціації молодих ВПО України:
– Ми вітаємо будь-які ініціативи, які направлені на покращення життя переселенців. Але у нас вже є механізм вирішення проблеми житла, що залишилося в окупації та на лінії фронту.
Наші активісти з різних міст Донецької області виходили під Верховну Раду, вимагаючи від влади ухвалення потрібного для ВПО рішення. Президент зобов’язаний підписати Закон №11161, ухвалений Верховною Радою практично одноголосно.
Якщо уряд, президент вважають, що у нас немає грошей на реалізацію цього Закону, то вони мають пріоритезувати перелік осіб, яким в першу чергу буде виплачуватися компенсація, а не відкладати Закон на невизначений час.
