Через повномасштабне вторгнення двом жінкам з маленькими дітьми довелося виїхати з Донеччини до Польщі та кардинально змінити життя. Вихователька дитячого садочка стала пекарем у кав’ярні, а багатодітна мама почала знімати відео для TikTok та Instagram. Скільки в Польщі коштують пологи та видалення зубу, чого не купиш на місцевих ринках та для чого в польських містечка стоять контейнери для попелу, Олена Гриша та Валерія Якимова розповіли журналістці «Схід NOW».
ОЛЕНА
Олена Гріша з 7-річною донькою Маргаритою виїхала з Курахового до Польщі в березні 2022 року. Оселилися вони в місті Пекарі-Шльонські Сілезького воєводства. За програмою підтримки українців, їх прихистила польська родина. Господарі на чотири місяці безоплатно надали окрему кімнату та харчування, а також допомогли з оформленням усіх документів, пошуком школи та роботи, а згодом і квартири в оренду.
– Навіть коли я знайшла роботу і винаймала квартиру, вони кілька місяців допомагали нам сплачувати комунальні послуги, – згадує Олена.
Всі українці, які приїжджають в Польщу, звертаються в місцеву адміністрацію за отриманням статусу PESEL UKR. Він дає право легально перебувати в країні, отримувати соціальну та медичну допомогу, влаштуватися на роботу, перетнути кордон.
Так сталося, що спочатку Олена знайшла роботу, потім – квартиру, а вже потім опанувала мову. Якби вона знала польську, працевлаштуватися не було б проблемою. Однак без знання мови Олену – вдома вона була вихователькою в дитячому садку – не хотіли брати навіть касиркою у супермаркеті.
Через чотири місці після приїзду їй все ж таки вдалося влаштуватися у місцеву кав’ярню-пекарню, де вона спочатку працювала в нічні зміни – розкладала товар, продавала випічку та каву, прибирала та мила. В цій же кав’ярні минулого року Олена почала працювати пекарем. За годину роботи жінка отримує 24-26 злотих (1 злотий – трохи більше 11 гривень, – прим. ред.).
Якщо маєш заробіток, знайти житло в оренду нескладно. Однак, за місцевим законодавством, власник квартири не має права виселити батьків з неповнолітніми дітьми. Тому, якщо немає кому поручитися, то власники квартири можуть відмовити родині з дітьми.
– Родина, в якої ми жили спочатку, укладала угоду про оренду разом зі мною. У документі вона зобов’язувалася у випадку, якщо я не сплачуватиму, прийняти мене жити до себе. Тільки тоді власник погодився здати нам житло.
Наразі Олена разом з донькою винаймає однокімнатну квартиру площею 20 квадратних метрів, сплачує за неї 1 000 злотих – близько третини зарплати. Частина комунальних платежів входить в цю суму, але світло додатково коштує 200 злотих.
Щодо соціальної допомоги. По приїзду Олені видали разову грошову допомогу – 300 злотих, і далі вона щомісяця отримує 800 злотих на дитину. Вже рік діє законодавча норма, за якою умовою для отримання такої допомоги є відвідування школи або садочку. Також обов’язковим для дітей з України є відвідування в школі додаткових занять з польської мови п’ять годин на тиждень. Наразі Маргарита вже спілкується без акценту, багато читає.
У Олени ж не було часу на безоплатні мовні курси, тож вона навчалася польської за допомоги доньки й на роботі, комунікуючи з колегами та відвідувачами.
– Опанувати мову допоміг… касовий апарат, на якому друкувала чеки, та курси з англійської, які я закінчила ще в Україні. Багато людей, особливо молодь, вільно говорить англійською, і це перший час допомагало у спілкуванні з місцевими.
Усіх школярів в навчальних закладах годують обідами, за які батьки сплачують 115 злотих на місяць. При школах працюють безоплатні гуртки, однак є і платні секції. Маргарита відвідує танцювальний гурток, який коштує 90 злотих на місяць.
У Польщі шестибальна система оцінювання, а навчальна програма простіша, ніж в Україні. Дітей тут не прийнято критикувати за оцінки, навіть три бали вважають гарним результатом.
Для українців, які мають PESEL UKR, діє програма медичного страхування: більшість консультацій лікарів безкоштовна, за деякі ліки сплачують лише 10% вартості. Однак послуги стоматологів недешеві: за видалення зубу Олені довелося сплатити 350 злотих.
Ціни на продукти в Польщі та Україні приблизно однакові. Нещодавно Олена навідувала батьків, які живуть в Черкаській області, тож мала змогу порівняти. Проте на ринках у Польщі неможливо побачити домашнє молоко чи овочі з городу.
– Тут продають парникові помідори, фрукти з Іспанії, але не купиш домашню курку чи картоплю «циганку». Складно знайти смачну рибу та оселедець, морозиво, як в Україні.
Як і в інших країнах Європи, в Польщі сортують сміття. Крім баків для паперу, пластику, скла, є контейнери для попелу – в деяких старих будинках немає електричного опалення, тож господарі розпалюють каміни, а попіл викидають.
Поляки різні, й насамперед це стосується ставлення до війни в Україні, каже Олена.
– Є такі, хто плаче, коли чує розповіді українців про поранених та вбитих військових і цивільних, клянуть путіна, росіян. А є люди, які не цікавляться цим і живуть власним життям.
ВАЛЕРІЯ
Валерія Якимова більше трьох років живе в польському курортному містечку Віслі в Шльонському воєводстві. 2014-го року вона виїхала з рідної Красногорівки до Курахового, народила там двох доньок, а в березні 2022 року на 12-му тижні вагітності разом із доньками та мамою вирішила перечекати війну в Польщі. Валерія дуже сумує за домом і планує обов’язково повернутися в Україну.
До речі, евакуювалася вона без закордонного паспорту. Наразі ті, хто виїздить в Польщу чи в будь-яку іншу країну, повинні його мати.
Родина Валерії недовго мешкала в центрі тимчасового розміщення біженців, а потім знайомий знайшов людей, які пустили їх у власний будинок. А в серпні, отримавши статус тимчасового захисту PESEL UKR, жінка народжувала в місцевій лікарні сина.
– Післяпологова палата облаштована кнопкою, можна викликати медсестру, яка без питань допоможе скупати, погодувати, вдягнути дитину. За консультації, прийоми в лікарів та пологи сплачувати їй не довелося. Жодного злотого в лікарні, де ми із сином перебували три дні, я не залишила, – розповідає Валерія.
Наразі вона не працює, бо перебуває у декретній відпустці. На кожну дитину отримує від держави щомісячні виплати. Крім того, багатодітна родина має картку, яка надає знижки при купівлі певних товарів – одягу, продуктів.
Мову Валерія вивчала разом з доньками, які швидко опанували польську і розмовляють без акценту.
– Я допомагала їм з домашнім завданням, разом з ними писала та читала, тож навчилася. Крім того, спілкувалася із сусідами, перекладала пісні.
Минулого року Валерія завела власний блог. Основні ідеї її відео – жінки мають право, так само, які і чоловіки, реалізуватися в професійній сфері та жити в родині, де немає фізичного, психологічного, економічного насилля.
– Це для мене свого роду терапія. Крім того, в суспільстві існують шаблони стосовно жінок, які я хочу зруйнувати. От, наприклад, в Україні частіше в декретну відпустку йдуть жінки, і це вважаються сталою нормою. А в Польщі всім чоловікам, у яких народилася дитина, надають 30 днів декретної відпустки, які вони мають використати.
Наразі в багатодітної блогерки вже 2,5 тисячі підписників в TikTok та Instagram. Більшість із них – українки. У творчості Валерію надихають Оксана Забужко, Ема Антонюк та Тетяна Микитенко. Нещодавно вона зняла кілька відео з українськими виробниками кави та сфери б’юті-індустрії. В майбутньому жінка планує монетизувати своє захоплення, бо творчість має приносити не лише задоволення, а й кошти.
Поєднувати блогерство з вихованням трьох дітей доволі складно, доводиться монтувати вночі, а знімати тоді, коли діти в школі чи граються.
Валерія намагається не пропускати жодної акції в підтримку України.
– На такі акції приходять українці, в багатьох з яких рідні в полоні або отримали поранення. В цьому нас активно підтримують польські активісти та волонтери.
Тим, хто планує через війну переїхати до Польщі, Валерія радить набратися терпіння й не боятися просити про допомогу.
– Легко не буде, але українці сильні та швидко адаптуються.
