Родина Поколенків вже два роки живе у столиці. За цей час переселенці не лише відновили своє підприємство з виготовлення дерев’яних сувенірів WoodLike, а й збільшили обсяги виробництва. У квітні родинний бізнес відсвяткував п’яту річницю. Він від початку мав соціальну складову – до вторгнення підприємці підтримували освітні патріотичні проєкти, нині допомагають ЗСУ і продовжують участь у традиційній волонтерській акції «Народжені у вишиванках» – безоплатно створюють дерев’яні метрики для українських немовлят, зокрема на Донеччині.

ПОПРИ СУМ

– Зараз весна – довкола все цвіте. Красиво, але додому все одно тягне. Там у нас була вулиця абрикосова, а тут – яблунево-вишнева, – розповідає Наталя Поколенко. – Звісно, ми сумуємо! За містом, за городиною, за степом…

Плануючи евакуацію з Донецької області, Дмитро і Наталя шукали локацію з розрахунком на те, щоб там можна було й жити, й облаштувати майстерню. Дорогою до столиці дізналися, що орендар змінив свої плани, тож проблему з житлом довелося вирішувати «на ходу», згадує Наталка.

– Тоді це нас шокувало, а зараз гадаю – то було на краще. Знайти перевізників на Донеччині, які б взялися вивезти габаритне обладнання, також виявилося непросто. Але все вдалося.

У Костянтинівці не потрібно було витрачатися на житло та майстерню, а у Києві головним викликом стала оренда, бо покривається вона з доходів на виробництві. Натомість плюсів більше, вважає Дмитро Поколенко. Сировина, запчастини поряд, логістика легше.

Жінка згадує, що на початках вони бралися навіть за дуже дрібні замовлення.

– Було таке, що замовляли один магніт. Ми тоді були вдячні, бо і в такий спосіб наші клієнти нас підтримували. Зараз такого ми не можемо собі дозволити, хіба що у виняткових випадках для дуже близьких людей.

Вже в перший рік евакуації Поколенки змогли досягти показників, які мали до повномасштабного вторгнення. 2023-го вони їх навіть перевищили.

– Ми не сумнівалися, що Київ – це більші масштаби, обсяги та ринок збуту, додаткове партнерство. Утім, мені й досі видається, що ми не максимально ефективні, – каже Наталя, якій досі важко впоратися з втратою свого меганасиченого життя у Костянтинівці. – Не виключаю, що це пов’язано з тим, що такий настрій – рідне місто далеко, щодня під обстрілами, там лишаються рідні…

WOODLIKE: З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ

Справу до душі Поколенки обрали не випадково. Як розповідає Дмитро, його прадід був теслярем. Свого часу він приїхав на Донеччину на заробітки, де й зустрів майбутню дружину, вона була польського походження. Разом вони стали виготовляти дерев’яне оздоблення для дзеркал.

Вигадувати щось нове Поколенки не стали, їх також тягнуло до крафтового виробництва з деревини. Перше обладнання подружжя придбало власним коштом. Одразу вирішили, що їхнє підприємство приноситиме не лише дохід, а й користь суспільству. Брали участь в освітніх проєктах, ініціативно долучалися до патріотичних заходів. Згодом стали частиною туристичного кластера та популяризували українську Донеччину.

Вдома вони багато навчалися та активно їздили по ярмарках, виставках, фестивалях. Співпрацювали з волонтерськими та підприємницькими спільнотами, отримували гранти та замовлення. Про вироби майстерні WoodLike поступово дізнавалися у США, Польщі, Іспанії, Португалії, Чехії, Франції, Греції.

– Чому WoodLike? Бо дерево – це класно. Це натуральна сировина, з нею приємно працювати. Якось ми отримали замовлення на дерев’яні скриньки і наповнили їх різнотрав’ям, яке збирали самі на ярах та пагорбах. У цих скриньках був аромат степу, гості везли їх з нашого Сходу в різні куточки країни. Так само було і з сувенірними магнітами із зображенням туристичних принад Донеччини.

Проєктує та виготовляє вироби голова родини – Дмитро. Він за фахом інженер. Наталка має багаторічний журналістський досвід, тому відповідальна за просування продукції в соцмережах. Донька Марія потрохи допомагає з промоцією та з фінішними роботами – шліфуванням та пакуванням.

УКРАЇНСЬКІСТЬ – ЦЕ ВАЖЛИВО

Поки Поколенки справляються власними силами. Утім, розповідає Наталка, були такі замовлення, коли вони були б раді й додатковим рукам.

– На Новий 2024 рік благодійний фонд замовив нам пів тисячі святкових будиночків. І хоча ми розписали свою роботу по днях, все одно зашилися і шукали помічника. Зрештою нікого швидко знайти не вдалося, але впоралися вчасно.

Вже в релокації коштом грантів родина отримала сайт, а також додаткові інструменти для обробки деревини, які значно полегшують та пришвидшують роботу. Кожний новий прилад підвищує навички та майстерність у створенні виробів, пояснює Дмитро. Наразі чоловік вже ділиться досвідом з новачками. Він став учасником програми з менторських консультацій. Дмитро опікується одразу двома командами із Закарпаття.

– Це учасники молодіжних центрів, які планують придбати верстат і хочуть навчитися на ньому працювати. Обладнання ще немає, але молоді люди вже опановують нові знання. Поки це відбувається дистанційно, але будуть й офлайн-зустрічі.

Асортимент WoodLike вже складає понад 80 позицій. Він постійно змінюється, але родзинкою родинного бізнесу лишається авторська мапа-пазл України. Колись, розповідає Наталка, на їхній макет був покупець, але Поколенки відмовилися його продати. Тепер це мапа-чемпіонка, бо потрапила до Книги рекордів України. Минулоріч вона стала основою для інсталяції з ляльок-мотанок «Обійми», яку ініціювала переселенка з Краматорська Оксана Муравльова. Відтоді ця інсталяція, ляльки для якої виготовили майстрині з кожної області України, подорожує країною і надихає людей на творчість.

Попит на мапу є постійним, як і на дитячі розвивалки та на тарілки, які особливо полюбилися покупцям у Сполучених Штатах завдяки закордонним благодійним ярмаркам. Їх можна купити також у столичних магазинах.

– Є куди рости насправді, але бракує місця для виробничих потужностей, хоча нова майстерня більша, ніж була в Костянтинівці. Деяке обладнання стоїть в коробках. Робимо на ньому щось, потім пакуємо і складаємо, бо ставити немає де, а дозволити собі більшу площу ми не можемо, – розповідає Наталя.

Вже чотири роки поспіль Поколенки беруть участь у волонтерській акції «Народженні у вишиванках», яку започаткувала на Донеччині та ж сама Оксана Муравльова. WoodLike приєднався до акції дарування немовлятам вишиванок своєю ініціативою з виготовлення автентичних метрик. Метрики щоразу роблять унікальні.

– Нам не подобається повторюватися, кожен рік хотілося робити щось новеньке. Спочатку це було янголятко, потім – немовля. Цього року ми зробили юних українку та українця, 100 штук спрямували виключно на породіль та їхніх діточок з Донецької області. Ми хочемо підкреслити нашу українськість та українськість новонароджених на Донеччині, для нас це важливо.