Ім’я лікаря-стоматолога Валерія Горбенка вже дев’ять років асоціюється з волонтерським проєктом мобільної стоматологічної допомоги для воїнів ЗСУ «Тризуб Дентал». Але мало хто за межами Черкас, де живе і практикує Горбенко, знає про інші важливі для країни справи, які він розвиває.
МОБІЛЬНІ СТОМАТОЛОГІЧНІ БРИГАДИ
Ідея створення пересувних мобільних стоматологічних кабінетів для військових виникла ще 2015 року. Відтоді на різних локаціях у різних підрозділах працюють три автомобілі, обладнані за новітніми стандартами стоматологічної допомоги, де вахтовим методом працюють найкращі лікарі з усієї України.
Валерій Горбенко каже, що все почалося з телефонної розмови:
– Я спілкувався зі старим друзякою Ігорем Ященком, а він каже, що з зубами у військових ну дуже погано і треба терміново щось робити. Мої знайомі, а їх у мене багато в Україні, запропонували створити спеціалізовану допомогу для військових і знайшли пересувний стоматкабінет на базі старенького автомобіля. На облаштування першого мобільного кабінету «Тризуб-1» пішов десь місяць роботи, і у червні 2015-го ми вже вирушили працювати. Ця перша місія дала змогу оцінити масштаби отого «ну дуже погано» та зрозуміти, як воно має працювати, чим має бути обладнано, які фахівці потрібні, скільки часу треба витрачати на одного пацієнта. Виявилося, що гостра адреналінова реакція, стреси, відсутність умов для особистої гігієни, їжа, вода, енергетичні напої – все вкупі суттєво погіршує стан здоров’я зубів. У нас з’явилися особливі протоколи надання стоматологічної допомоги, якими я тепер користуюся й у приватній практиці. А от про те, як ставляться до виконання своїх обов’язків деякі штатні військові стоматологи, я й казати не хочу – мені відомо, що навіть із гострим болем не всі військові отримували термінову допомогу.
Далі з’явилися «Тризуб-2», створений на базі старої хлібовозки, та «Тризуб-Аліса». Миттєво, за словами Валерія, вишукувалася величезна черга зі стоматологів – терапевтів, хірургів, медичних сестер, які готові були поїхати в ротацію. Доводилося обирати найкращих через співбесіди. Коли на борті одного з пересувних кабінетів був встановлений зубний імплант – це стало найвищою оцінкою рівня професійності лікарів, які стали на варті стоматологічного здоров’я наших захисників.
– Ми, приватні стоматологи, хоча і конкуруюча між собою спільнота, але навколо створення пересувних кабінетів об’єдналися навіть ті, хто давно жив за кордоном. Серед стоматологів розпочався потужний волонтерський рух. Хтось за власні кошти купував розхідні матеріали, хтось інструментарій та техніку. Десь надавали списане, але робоче обладнання, десь купували нове. Достатньо було написати у фейсбуці про потреби – все одразу вирішувалося.
Навесні 2022 року під час облоги та бомбардувань Маріуполя був знищений один з автомобілів, який базувався у місті.
– Я дуже радий, що русні нічого не дісталося з того, що було у тому кабінеті – снаряд самісінько в нього і влучив, тепер це купа металу. На заміну ми створюємо сучасну швидку стоматологічну допомогу на базі автомобіля звичайної «швидкої», в якому обмаль місця. Його облаштування, ергономічне та зручне розташування обладнання – величезний виклик для нас. Але і з цим ми обов’язково впораємось.
Кількість військових, яким за всі ці роки було надано допомогу, вже важко й порахувати.
– У пам’яті лишається багато цікавих моментів, курйозних у тому числі. Один з великих тепер чинів спочатку відправляв до нас на лікування своїх підлеглих, довго їх розпитував, що там та як, і лише з часом й собі наважився полікувати зуби, залишивши нам на згадку допис: «Я вам цього ніколи не пробачу!». Ну, що тут поробиш (сміється – ред.), покажіть мені того, хто не боїться стоматологів?
ШКОЛА ЮНИХ МОРПІХІВ
Друга велика справа, якою вже багато років займається Валерій Горбенко – школа юних морпіхів, започаткована в Черкасах на базі міського клубу юних моряків. Точну дату створення Валерій вже не пригадає, але пам’ятає, що поштовхом була розмова з морськими піхотинцями 503-го ОБМП про необхідність виховання патріотичних, сильних, сміливих підлітків.
– Слів на вітер ми не кидаємо. Вирішили, що треба займатися молоддю – створили школу. Перша група складалася всього з шести підлітків. Вишкіл вони проходили на базі 503-го батальйону, на справжньому полігоні, зі справжніми інструкторами-морпіхами, з реальною смугою перешкод, зброєю, враженнями, подарунками від комбата та розголосом у ЗМІ.У школі змінилося вже не одне покоління курсантів. Старші допомагають молодшим, деякі вже самі стали інструкторами. Наприклад, син Валерія – кращий інструктор з тактичної медицини, а до того ще й закінчив курси управління дронами. Багато випускників нині захищають Україну. Є, на жаль, і загиблий – вихованець тієї самої першої групи юних морпіхів. Деякі з дівчат після закінчення школи навчаються у воєнних вишах.– Не повірите, але старші діти наразі створюють «Клуб ветеранів школи юних морпіхів», навіть відзнаку придумали – справжній коїн, який будуть вручати випускникам. Ця монета має залишатися у власника на все життя, накладаючи на нього обов’язки допомагати членам своєї спільноти – родини юних морпіхів.
Горбенко каже, що навіть тепер, під час активних бойових дій, військові знаходять час, щоб приїхати до дітей та разом потренуватися. Перелік дисциплін з часом значно розширився. Юні морпіхи вміють користуватися зброєю та безпілотниками різних модифікацій, мають гарну фізичну підготовку, вивчають тактики ведення бою та тактичну медицину. Високий рівень навчання відзначила відома парамедикиня Тайра, коли завітала до курсантів у гості.
– У нас є старенький катер «Кузьміч», на якому діти виходять на воду пірнати з аквалангами. На моторних човнах курсанти відпрацьовують штурми та захвати суден умовного противника – все як у дорослих, ви не думайте!Валерій скромно каже, що «просто опікується» цим навчальним підрозділом, а насправді бере активну участь у стратегуванні розвитку школи та її матеріальному забезпеченні.
– Якщо порівнювати з аналогічними навчальними закладами, які працюють з молоддю, то в нас найкраща навчальна база. При цьому половина придбана за кошти фейсбук-спільноти та тих людей, які беруть участь у вихованні підлітків. Ми активно поповнюємо парк дронів різних типів, купуємо все необхідне для опанування того чи іншого напрямку, забезпечуємо формою та харчами. Навчання у школі – абсолютно безплатне.Школа юних морпіхів, на жаль, не масштабується, як це було зі стоматологічними бортами. Для цього, каже Валерій, треба, щоб ентузіастів було більше.
БАГІ ДЛЯ ВІЙСЬКА
Ще один важливий проєкт, який забирає значну частину часу Валерія Горбенка – виготовлення мобільних транспортних засобів на базі стареньких вживаних «жигулів», які люди віддають або за копійки, або й задарма. Руками місцевих майстрів машини-інваліди перетворюються на легкі відкриті автівки типу «багі».
– Цей проєкт я разом з друзями «розганяв» десь з 2020 року. Ідея полягала в тому, щоб «малою кров’ю», як то кажуть, зробити легкі засоби пересування для військових, здатні виконувати будь-яку роботу. Це можуть бути засоби для маленьких тактичних груп або пікапчики для перевезення вантажів чи швидкої евакуації. З початком «повномасштабки» ми почали більш активно працювати в цьому напрямку. В Черкасах є громадська організація, яка цим займається, є міжнародний благодійний фонд «Наш батальйон», де я є співзасновником. Понад 50 таких машин вже на службі. Деякі з них після тестування ми трохи доробляємо відповідно до побажань військових.
Наостанок питаю Валерія, що мотивує його займатися такою кількістю напрямків. Відповідь не забарилася.
– Ми – нація. Я хочу, щоб мої діти були українцями і жили в Україні. Через те, що ворог накоїв у нашому домі, розгрібати доведеться навіть нашим онукам. Тож я хочу зробити максимум з того, що можна зробити зараз. Щоб дітям було легше.