Переселенка з Краматорська Олена Полукарова за освітою психологиня. Довгий час працювала у великій маркетинговій компанії, а у декретній відпустці захопилася фотографією. Багато практикувалася, закінчила курси – і хобі перетворилося на ще одну професію. Вона стала у нагоді в Луцьку, де родина Олени живе вже два роки, поки її чоловік боронить країну на Сході.

Вперше краматорчанка виїздила з рідного міста 10 років тому – деякий час жила з родиною у Львові, а коли Краматорськ звільнили, повернулася додому. Вдруге покинути власний будинок їй довелося у квітні 2022 року. На евакуаційному потязі Олена з трьома дітьми приїхала до Луцька, де живе її старший брат.

– Спочатку ми жили у будинку брата. Знайти житло в оренду навесні 2022 року було доволі складно, бо тоді в Луцьку рятувалися від війни люди з Київщини, Харківщини, Сумщини. У місті було дуже багато переселенців, – згадує жінка.

Коли для сім’ї знайшлася квартира, Олена вирішила організувати дитячі майстер-класи з фотографування. Головним її мотивом стало бажання показати дітям, що здібності варто розвивати у будь-яких обставинах, навіть в умовах війни та невизначеності. Мамі визвалася допомагати старша донька Софія.

Наразі заняття Олени в бібліотеці-студії «ДіМ» щосуботи відвідують вісім дівчат. Вони навчаються працювати з камерою та її налаштуваннями, правильно використовувати світло та тіні, обробляти фото за допомогою спеціальних програм, бути в ролі не лише фотографа, а й моделі.

– Ми експериментуємо, шукаємо вдалий та красивий кадр, вчимося працювати не тільки з фотоапаратом, а й з камерою звичайного мобільного телефону.

На цьому Олена не зупинилася. За основною освітою вона пройшла курси підвищення кваліфікації, де навчилася методикам арттерапії. А далі народилася ідея влаштувати творчі заняття ліплення з глини, щоб допомагати людям через творчість долати стрес і негативні емоції. Так виникла арт-студія «Творимо», де маленькі та дорослі відвідувачі можуть зустрітися, поспілкуватися та за роботою з глиною трошки розвантажити свою психіку, позбутися тривоги і напруги.

– Глину я обрала невипадково, це той матеріал, за допомоги якого ми можемо проявити і пропрацювати навіть глибоко приховані емоції, подолати захисні реакції власної психіки. Така терапія, скоріше, не про красу фігурок, створених з глини, а про сам процес творення. До того ж, робота з глиною вчить не боятися власних помилок і показує, що все можна виправити ба навіть розпочати заново, – каже Олена.

Про повернення до Краматорська після війни Олена ще не думала. Їй просто хочеться, щоб її будинок вцілів, тоді й плани можна буде будувати:

– Наразі плануємо лише на найближчі декілька місяців, на більше – поки не виходить.