Понад два роки Юлія Дудишева перетворює занедбані будинки на затишні оселі для тих, хто через війну покинув власний дім. За цей час вона разом із однодумцями відремонтувала так 11 кімнат. Її проєкт «Затишок для ВПО» народився з особистого досвіду переселення, любові до людей та бажання творити. Як заощадити на ремонті та облаштуванні оселі, чому не варто викидати лотки для яєць, чим допомагають жовті штори та де можна зустріти кохання, майстриня розповіла «Схід NOW».
Юлія народилася в Джанкої. Важке дитинство в 90-ті навчило її створювати затишок із нічого – разом із мамою вони вигадували елементи дизайну з підручних матеріалів: штори зі звичайних листівок, абажури з пап’є-маше.
Серед дипломів кухаря-кондитера, оператора комп’ютерного набору, бухгалтера, які має Юлія, немає диплома дизайнера.
– Ремонтами та дизайном займаюся за покликанням, а не за освітою. Я не дизайнер, не декоратор, не будівельник, але потрошки все вмію. Мені завжди подобалося щось переробляти, перефарбовувати, збирати власними руками, – каже вона.
«ЗАТИШОК ДЛЯ ВПО»
Після окупації Криму Юлії довелося переїхати до старшої родички в селище Сосниця Чернігівської області.
– Я сама стала переселенкою та жила спочатку в не дуже гарних умовах, у такому, можна сказати, сарайчику. Там не було води, газу, тільки електрика.
Тож 2022 року, коли на Чернігівщині після її звільнення в старих закинутих будинках почали оселятися люди з прифронтових і окупованих територій, у Юлії виникла ідея допомагати їм із ремонтами.
– Я втратила роботу на початку повномасштабної війни, і в мене був час подумати, чим я хочу займатися. Спочатку меблі переробляла, а потім вирішила, що хочу ці меблі бачити саме в затишних оселях переселенців, – розповідає Юлія.
Спершу вона вирішила допомогти родині з Донеччини – мамі з двома дітками, які приїхали ще до великої війни. Умови, в яких вони жили в орендованій квартирі, були доволі скромними. Та й бюджет на дві кімнати був лише 3 000 гривень.
На ці гроші вони пофарбували стіни, оновили підлогу, власноруч зробили люстру. І житло засяяло новими барвами.
– У секонд-хенді купували штори, на OLX шукали шпалери, щоб поклеїти на підлогу та покрити лаком, – пригадує Юлія.
Відео про цей ремонт набрало 1,5 мільйона переглядів. Успіх першого проєкту надихнув майстриню вести блог у інстаграмі. Люди почали писати, пропонувати допомогу та жваво донатити. Так 2023 року стартував проєкт «Затишок для ВПО».
ХОЧЕТЬСЯ РАДУВАТИ
Другий ремонт Юлія робила для Тетяни та Анатолія, які виїхали з села поблизу Ізюма. Їм обом по 60 років. До війни родина мала гарний будинок, великий город, господарство з коровами та свинями.
– Вони виїжджали на три дні, залишивши вдома все. На місці їхнього будинку тепер згарище.
На Чернігівщині подружжя оселилося в будинку, де п’ять років ніхто не жив. Там не було холодильника, пральної машини, дошкуляли проблеми з водою. Юлія допомогла облаштувати кімнати, знайшла недорогу, бувшу у вжитку побутову техніку.
Ще одна родина приїхала через декілька кордонів з Херсонщини. Щоб допомогти з ремонтом, Юлія діставалася до них 55 кілометрів електровелосипедом.
2024 вона навіть у Тернопіль їздила робити ремонт, але наразі через сімейні обставини відмовляє переселенцям з інших регіонів – Юлія наглядає за родичкою, тому не може надовго залишати дім.
– Мої можливості обмежені, допомогти всім я не можу. Крім того, хочеться, щоб проєкт радував не тільки учасників, а й мене, – відверто зізнається вона.
ПРАЦЮВАТИ РАЗОМ
Коли закінчується черговий проєкт, Юлія робить допис про пошук нових учасників. Умови прості: знаходитися територіально близько, обов’язково допомагати з ремонтом і довіряти майстрині.
– Перед початком я завжди питаю, яких результатів люди очікують і чого б точно не хотіли побачити у власній оселі. Однак це не замовлення «під ключ», а спільна робота. Тобто ті, для кого робимо ремонт, працюють разом з нами, – пояснює Юлія.
Гроші на облаштування – це благодійні внески. Для кожного нового ремонту Юлія відкриває окрему банку та звітує про роботу в своєму блозі. Люди з різних регіонів та країн надсилають також меблі, декор, постільну білизну.
– Є знайома зі Швеції, яка постійно передає меблеві ручки, бо цього аксесуару ніколи не буває забагато. Вона також надсилала плафони, декор, серветки, годинники, вазочки. З Англії дівчинка передавала картини.
Для проведення складних внутрішніх робіт у будинках – ремонту електрики та сантехніки – майстриня за кошти від донатів наймає фахівців. Допомагають проєкту і громадські організації, зокрема ZОА in Ukraine та благодійний фонд «Рокада» надавали ліжка, постіль, допомагали з установкою вікон.
МЕНІ БАГАТО НЕ ТРЕБА
Питання власного заробітку Юлія вирішила, коли зрозуміла, що найбільша частина бюджету на ремонт зазвичай йде на придбання фарби. Зараз основне джерело її доходу – реклама в блозі фарб та інших матеріалів. Це дозволяє, до того ж, безоплатно їх отримувати.
– Я співпрацюю з виробниками, це моя зарплата, вона мінімальна. Але мені більше і не треба, – каже дівчина. – Я взагалі налаштовувалася на те, що спочатку ця справа не принесе жодної копійки. Все починалося на волонтерських засадах, лише наприкінці другого ремонту я зробила рекламу фарби. Це був мій перший заробіток. А на проєкт кошти почали збирати на окрему банку. Але я не беру ці гроші собі, вони йдуть на облаштування житла учасників проєкту.
У Юлії немає сталої команди. Ремонт вона починає разом із власниками житла, майже завжди їй допомагає подруга Наталя з Луганщини, інколи долучаються волонтери з інших міст. Охочих підсобити насправді багато – з Дніпра, Києва, Львова, однак дістатися Чернігівщини доволі складно, доводиться їхати автобусами з пересадками. Це часто зупиняє тих, хто радий допомогти.
Ремонт однієї кімнати в середньому триває місяць. Найдовший етап – демонтаж. Доводиться обдирати шпалери, прибрати зайве, а потім чекати, поки висохнуть ґрунтовка та фарба.
Найскладнішим проєктом Юлія вважає ремонт малесенької ванної кімнати. Спочатку здавалося, що треба просто пофарбувати стіни, але з кожним етапом виявлялися нові проблеми: плісняві стіни, дірка в стояку, через яку тхне каналізацією, сантехніка протікає, треба міняти унітаз…
– Ще я неправильно нанесла ґрунтовку, довелося потім її здирати. Вимучили просто цю маленьку ванну, але все ж таки зробили.
ЛЮСТРА З ЛОТКІВ, БРА – З ЧОЛОВІЧОЇ СОРОЧКИ
Майстриня намагається максимально зберегти історію старих хат. Юлії цікаво дарувати друге життя речам, а ще це дозволяє заощадити на ремонті. Вона із задоволенням реставрує старі шафи, тумбочки, стільці й столи, а для створення затишку використовує найнесподіваніші матеріали. Наприклад, люстри майструє з яєчних лотків, «шпажок» для букетів, пластикових трубочок, а бра якось зробила зі старої чоловічої сорочки, пластикового відра та кронштейна для вішаків.
Підписники постійно звертаються до Юлії за порадами – яку фарбу краще обрати, як прибрати в будинку плісняву, чим стерти вапно. Вона охоче ділиться досвідом. Тим, хто хоче заощадити на ремонті, майстриня рекомендує шукати будівельні матеріали на OLX чи в соцмережах – саме там за невеликі гроші люди, які закінчили ремонт, продають залишки шпалерів, лак, грунтовку.
Щодо меблів, постілі – варто не соромитися просити про допомогу, питати про непотрібні речі в знайомих, сусідів, у соціальних мережах.
Майстрам, які планують створити власний блог про ремонт або започаткувати схожий проєкт, Юлія радить навчитися швидко монтувати відео та не боятися експериментувати. Сама вона нові ідеї дизайну та створення декору з доступних речей черпає з Ютубу та Пінтересту.
КОХАННЯ ПІД ЧАС РЕМОНТУ
Минулого року знайома Юлії подарувала стареньку хату в місті Мені переселенцю Роману, який разом із хворою тіткою виїхав із Дружківки, та попросила йому допомогти. Юлія та Роман почали робити там ремонт, а через пів року одружилися.
– Під час ремонту люди зближаються, більше дізнаються про себе та тих, хто працює поруч. Тепер це моя родина. Ось така історія Ромео та Джульєтти на сучасний лад, – усміхається Юлія.
Зараз Роман і Юлія разом із тіткою живуть в орендованій квартирі в Мені, а в подарованому будинку вже відремонтували кімнату, залишилося облаштувати кухню та туалет.
ЖОВТІ ШТОРИ
Створити власну громадську організацію Юлія не планує, бо вважає, що це тільки відволікатиме від ремонтів та блогу. Згодом вона хоче переорієнтувати «Затишок для ВПО» на «Затишок 60+». У межах нового проєкту ремонти робитимуть для літніх людей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах.
– У селах Чернігівщини живе чимало таких людей. Вони не переселенці, але теж потребують допомоги з облаштуванням затишної оселі, – пояснює свої плани Юлія.
Для самої майстрині затишок – це відчуття спокою та комфорту, а символом комфорту є жовті штори.
– Штори такого кольору – обов’язкові для будинку на півночі країни, де кожен день дощ і туман. У нас у Криму завжди сонечко, а на Чернігівщині сонця дуже мало.
Чоловіка спочатку здивували жовті штори в будинку. Проте, коли через декілька днів небо знову затягнуло хмарами й задощило, він сказав: «Яке щастя, що в нас є жовті штори, наче сонечко в кімнаті».
